Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Автолюбитель” на постанову Вищого господарського суду України від 17.05.2005 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Автолюбитель” до Печерської районної у м. Києві ради, Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним рішення,
У серпні 2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Автолюбитель” звернулося з позовом до Печерської районної у м. Києві ради та Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним рішення Старокиївської районної у м. Києві ради від 12.06.2001 р. за №337 про передачу будинку з балансу позивача на баланс комунального підприємства житлового господарства. Позов мотивовано тим, що спірне рішення порушує право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Автолюбитель” на будинок.

Відповідачі позов не визнавали посилаючись на його безпідставність.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.11.2004 р. в позові відмовлено з тих підстав, що позивач не є власником спірної будівлі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено з тих мотивів, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2005 р. скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду м. Києва залишено без змін.

Ухвалою від 11 серпня 2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Автолюбитель” порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17 травня 2005 р. з мотивів її невідповідності нормам матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. за №11 (зі змінами, внесеними постановами від 24.04.1981 р. за №4, від 25.12.1992 р. за №13 та від 25.05.1998 р. за №15) “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, спірний будинок було передано на баланс малому підприємству “Автолюбитель”, правонаступником якого є позивач, як внесок до його статутного фонду Ленінською районною радою м. Києва на підставі Установчої угоди про його створення та відповідно до рішення від 10.02.1992 р. за №75 “Про заснування і державну реєстрацію малого підприємства “Автолюбитель”.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про господарські товариства” товариство є власником майна переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Згідно з частиною 1 статті 54 цього ж Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково у натуральній формі.

Таким чином, розпоряджатися своїм внеском засновник може після його виходу зі складу учасників товариства.

Враховуючи викладене, господарським судам слід було з’ясувати чи було прийнято рішення про вихід з числа учасників Старокиївською районною у м. Києві радою на момент винесення спірного рішення щодо передачі майна, яке було внеском до статутного фонду позивача, іншій особі.

За таких обставин, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити всі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне і обґрунтоване рушення.

Керуючись статтями 235, 241, 242, 243 пунктом 7 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, Судова палата,

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 17.05.2005 р. у справі №2/403, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2004 р. – скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.