Вирішуючи спір про зобов’язання укласти договір поруки на виконання умов мирової угоди, затвердженої судом в процесі справи про банкрутство, і вчинити дії на виконання такого договору, суди не врахували, що вказані вимоги не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України, оскільки це є фактично намаганням вирішити питання з укладення цивільно-правового договору, обов’язковість укладення яких для сторін діючим законодавством не передбачена

Корпорація “Індустріальна Спілка Донбасу” звернулася у господарський суд міста Києва з позовом до дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про зобов’язання відповідача укласти договір поруки в редакції позивача та зобов’язання прийняти від позивача цінні папери – акції відкритого акціонерного товариства “Галицький механічний завод” у кількості 46511303шт., номінальною вартістю 0,25 грн. на загальну суму 11 627 825, 75 грн. на виконання умов мирової угоди, укладеної між “Алчевським металургійним комбінатом”, позивачем (як поручителем останнього), кредиторами, затвердженої судом у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21 квітня 2008 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – товариство з обмеженою відповідальністю “Індустрія цінних паперів”.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 червня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року, позовні вимоги задоволено, зобов’язано відповідача укласти договір поруки з позивачем в редакції, запропонованій позивачем, а також зобов’язано відповідача прийняти від позивача цінні папери – акції відкритого акціонерного товариства “Галицький механічний завод” у кількості 46 511 303 шт., номінальною вартістю 0,25 грн., на загальну суму 11 627 825, 75 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що для сторін мирової угоди укладення договорів поруки є обов’язковими, оскільки за її умовами, поручитель зобов’язаний укласти договори поруки із всіма кредиторами. 20 лютого 2008 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір поруки, та прийняти акції в рахунок погашення заборгованості. Проте відповідач відповіді на пропозицію позивача не надав.

Постановою Вищого господарського суду України від 5 листопада 2008 року вказані рішення господарських судів попередніх інстанцій у справі залишено без змін.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій і також зазначив про те, що судами не було порушено правил предметної та територіальної підсудності при розгляді даної справи, оскільки позовні вимоги виникли внаслідок необхідності виконання умов мирової угоди. Відтак відсутні підстави для скасування вказаних судових рішень на підставі п.6 ч.1 ст. 111¹⁰ ГПК України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав неправильного застосування та порушення судом норм матеріального, процесуального права.

29 січня 2009 року колегією суддів Верховного Суду України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 5 листопада 2008 року у справі № 20/189.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Луганської області від 22 січня 2004 року про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” було затверджено мирову угоду, укладену між боржником, його кредиторами в особі членів комітету кредиторів та Корпорацією “Індустріальна Спілка Донбасу” - поручителем, що бере на себе зобов’язання боржника з погашення кредиторської заборгованості.

Згідно з Додатком №1 до мирової угоди Управління магістральних газопроводів ДП “Донбастрансгаз” є кредитором четвертої черги на загальну суму грошових вимог – 17 788 058,40 грн.

У подальшому зазначене підприємство було реорганізовано в філію “Управління магістральних газопроводів “Донбастрансгаз” Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Відповідно до п. 6 мирової угоди поручитель зобов’язаний з кожним кредитором укласти договір поруки у відповідності до діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб передбачений ст. 16 ЦК України.

Судами не було враховано того, що вимоги Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” про зобов’язання дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” укласти з позивачем договір поруки в редакції останнього та прийняти від позивача цінні папери (акції) ВАТ “Галицький механічний завод” у кількості 46 511 303 акцій, номінальною вартістю 0, 25 грн. на суму 11 627 825, 75 грн. на виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України, оскільки позивач фактично намагається вирішити питання пов’язані з укладенням цивільно-правових договорів, обов’язковість укладення яких для сторін діючим законодавством не передбачена.

Господарські суди на вказану обставину не звернули уваги.

Враховуючи викладене, всі судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляд судам слід повно та всебічно встановити всі обставини справи дати їм належну юридичну оцінку, а також надати правову оцінку запереченням відповідача щодо визначення територіальної підсудності розгляду цієї справи та постановити законне, обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111¹⁷ –111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 5 листопада 2008 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року, рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.