Розглядаючи заяву особи на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, суд повинен дослідити усі докази поважності пропуску строку в їх сукупності, оцінити належність таких доводів, ураховуючи проголошене ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод права заявника на доступ до правосуддя

Розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Г. до С. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою К. в інтересах С. на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 січня 2007 р., колегія суддів Судової палати у цивільних справах встановила наступне.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2006 р. позов Г. задоволено частково. Стягнуто з С. на користь позивача: 21 тис. 139 грн на відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля “Тойота Прадо”, 450 грн за проведення експертизи; 335 грн судового збору; 10 тис. грн у відшкодування моральної шкоди; 1 тис. грн на відшкодування витрат на юридичну допомогу.

Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, 8 грудня 2006 р. представник С. — К. подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 16 січня 2007 р. його заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2006 р. залишено без задоволення, а апеляційну скаргу — без розгляду.

У касаційній скарзі К., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 16 січня 2007 р. скасувати, поновити строк на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2006 р., указуючи на поважність причин його пропуску.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи К. у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишаючи його апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що представник відповідача брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та мав можливість протягом встановленого законом строку оскаржити дане судове рішення в апеляційному порядку.

Наведені К. причини, у зв’язку з якими він пропустив строк на апеляційне оскарження рішення від 23 листопада 2006 р., не визнано поважними.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 73 ЦПК, у разі поважності причин пропуску строку суд може поновити пропущений строк.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, К. указував на те, що він перебував у м. Києві до 7 грудня 2006 р. у зв’язку з різким погіршенням 28 листопада 2006 р. стану здоров’я його одинокого дядька П. До м. Ужгорода К. повернувся тільки 7 грудня 2006 р., заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу подав наступного дня 8 грудня 2006 р. На підтвердження наведених доводів К. долучив до касаційної скарги довідки медичних установ, в яких проходив обстеження його дядько.

Належної оцінки зазначеним доводам з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, апеляційний суд не дав.

За таких обставин ухвала апеляційного суду від 16 січня 2007 р. підлягає скасуванню з передачею питання про прийняття апеляційної скарги на вирішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 342, 345 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу К. в інтересах С. задовольнила частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 16 січня 2007 р. скасувала, а питання про прийняття апеляційної скарги К. в інтересах С. на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2006 р. передала на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.