Невмотивовано обмежений час, протягом якого суд розглянув справу і фактична складність спору, свідчать, що сторонам не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав, передбачених ст. 22 ГПК України, а судовий розгляд не був справедливий
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши касаційні скарги Корпорації підприємств легкої промисловості “Текстиль Україна” (далі - Корпорації підприємств “Текстиль Україна”), Закритого акціонерного товариства “Інвестиційна компанія “Сінком” (далі - ЗАТ “Інвестиційна компанія “Сінком”) на постанову Вищого господарського суду України від 1 листопада 2005 р. у справі № 2-20/9634-2005 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Нега” (далі - ВАТ “Нега”) до ТОВ “Всеукраїнська реєстраційна компанія “Корта”, ЗАТ “Інвестиційна компанія “Сінком”, Корпорації підприємств “Текстиль Україна” про визнання недійсним договору купівлі - продажу, -
У червні 2005 р. ВАТ “Нега” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Всеукраїнська реєстраційна компанія “Корта”, ЗАТ “Інвестиційна компанія “Сінком”.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі - продажу від 23 листопада 2000 р. № К-206/11, предметом якого була покупка ЗАТ “Інвестиційна компанія “Сінком” у власність Корпорації підприємств “Текстиль Україна” 1 961 298 акцій, емітованих позивачем. Позивач, одночасно, просив суд зобов’язати ТОВ “Всеукраїнська реєстраційна компанія “Корта” анулювати в системі реєстру акціонерів ВАТ “Нега” запис про перехід прав власності 1 961 298 акцій позивача до Корпорації підприємств “Текстиль Україна”.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що колишній голова правління ВАТ “Нега” Устенко А.С., підписуючи спірний договір, діяв з перевищенням повноважень та на момент укладання спірної угоди майно позивача перебувало у податковій заставі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2005 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 23 листопада 2000 р. № К-206/11, в решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 липня 2005 р. вказане рішення скасовано, у позові відмовлено. Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд вказав, що відмовляючи Корпорації підприємств легкої промисловості “Текстиль Україна” у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, суд першої інстанції не застосував статті 42 , 43 ГПК України, ст. 129 Конституції України, у зв’язку з чим, заявник до прийняття рішення судом першої інстанції не мав можливості надати суду клопотання про застосування строків позовної давності.

На підставі вищевказаного, суд апеляційної інстанції прийняв та розглянув заяву про застосування строків позовної давності і дійшов висновку, що позовна давність за спірним договором сплинула.

Постановою Вищого господарського суду України від 1 листопада 2005 р. скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 липня 2005 р., а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2005 р. залишено без зміни.

В основу постанови Вищого господарського суду України покладено висновки про те, що постанова апеляційного суду прийнята без врахування статей 256-268 ЦК України, а порушення порядку ознайомлення з матеріалами справи не впливає на дотримання процесуальних прав сторін.

У касаційних скаргах Корпорації підприємств “Текстиль Україна”, ЗАТ “Інвестиційна компанія “Сінком” поставлено питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 1 листопада 2005 р. з мотивів її невідповідності рішенням Верховного Суду України та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 грудня 2005 р. порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 1 листопада 2005 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 червня 2005 р. порушено провадження у справі та зобов’язано Корпорацію підприємств “Текстиль Україна” надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право ознайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, заявляти клопотання, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу та користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Господарський суд 15 червня 2005 р. відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 14 червня 2005 р. про відкладення розгляду справи, надання часу на ознайомлення з матеріалами справи та направлення відзиву на позовну заяву, не дослідив наявність чи відсутність перешкод у відповідача для реалізації процесуальних прав.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, не врахував, що позов подано 8 червня 2005 р., а рішення постановлено 15 червня 2005 р.

Невмотивовано обмежений час, протягом якого суд розглянув справу і фактична складність спору, свідчать, що сторонам не було забезпечено реальної ГПК За цих обставин не можна визнати, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і у доведенні їх переконливості.

Відповідно, рішення суду постановлено без дотримання вимог ст. 129 Конституції України і не могло бути залишеним в силі внаслідок несправедливої процедури його прийняття.

За таких обставин, судові рішення у справі слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Керуючись статтями 111¹⁹ - 111²⁰ Г України, Судова палата у господарських справах, -

Касаційні скарги Корпорації підприємств “Текстиль Україна”, ЗАТ “Інвестиційна компанія “Сінком” задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 1 листопада 2005 р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 липня 2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.