Голова Верховного Суду України Василь Онопенко звернувся до голови Третейської палати України Віктора Самохвалова з приводу порушення закону у діяльності третейських судів. Проблема очевидна – до Верховного Суду України надходить інформація про численні порушення третейськими судами чинного законодавства при здійсненні ними діяльності щодо розгляду відповідних справ (утворення третейських судів з порушенням встановленого порядку, розгляд ними справ, які не належать до їх компетенції, та прийняття рішень, що не базуються на законі, підроблення рішень третейських судів тощо).

У листі на адресу голови Третейської палати керівник найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції наголошує, що відповідно до Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (стаття 124). Третейські суди мають договірну природу, існують в межах приватних зобов’язань і не наділені юрисдикцією, яка згідно зі статтею 124 Конституції України, належить виключно судам (державним судовим органам). Одним із принципів утворення та діяльності третейських судів є обов‘язковість їх рішень лише для сторін у справі. При цьому закон не надає права третейським судам постановляти окремі ухвали.

Копія саме такої окремої ухвали третейського суду нещодавно надійшла до Верховного Суду України. З неї виходить, що утворений для вирішення конкретної справи третейський суд поза межами компетенції, визначеної Законом України “Про третейські суди”, постановив окрему ухвалу про порушення законності Шевченківським районним судом м. Києва, яку направив відповідним органам для вжиття заходів з усунення причин та умов такого порушення, у тому числі до Верховного Суду України.

“Окрема ухвала – це акт правосуддя, який постановлюється лише компетентним судом, тобто відповідним державним судовим органом, – вказує у листі Василь Онопенко. – Вирішення цивільних справ третейськими судами не є здійсненням правосуддя. Розділ VІІІ Конституції України "Правосуддя" не відносить третейські суди до судів, які наділені правом здійснювати правосуддя”. Відповідно до Закону України "Про третейські суди", третейський суд – це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, які виникають із цивільних та господарських правовідносин.

У листі зазначається, що постановивши окрему ухвалу, третейський суд вийшов за межі наданих йому прав, порушивши принципи організації і діяльності третейського суду. Відтак надіслана до найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції окрема ухвала не має законної сили, оскільки постановлена некомпетентним судом.

Особливу увагу Василь Онопенко звертає на те, що згідно з частиною 2 статті 5 Закону України “Про третейські суди”, спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом (місцевим загальним чи місцевим господарським судом) рішення у спорі між тими сторонами з того самого предмета і з тих самих підстав. А з тексту надісланої до Верховного Суду окремої ухвали вбачається, що стосовно спору, який розглядав цей третейський суд, раніше вже було прийнято рішення Шевченківським районним судом м. Києва. Третейський суд дав оцінку рішенню компетентного суду і передбачив необхідність вжиття заходів, які жодним чином не стосуються суті справи і можуть бути розцінені як неправомірне втручання в діяльність органів судової влади, органів дізнання та досудового слідства.

Виходячи зі статті 58 Закону України “Про третейські суди”, Голова Верховного Суду України Василь Онопенко просить керівника Третейської палати України врахувати викладені у листі обставини та вжити передбачених законом заходів з метою запобігання порушень закону в діяльності третейських судів.