Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України розглянула узагальнення практики розгляду судами справ, пов’язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми.

Актуальність цієї проблематики зумовлена передусім тим, що охоплені узагальненням справи мають особливе соціальне значення, оскільки вони всі фактично пов’язані з вирішенням долі дитини. Якісне забезпечення прав дітей можливе виключно за умови професійного та сумлінного виконання своїх обов’язків компетентними органами державної влади. Особлива відповідальність покладається також на суди, оскільки дитина, позбавлена батьківського піклування, не може захистити себе самостійно. Гостроти ця проблема набуває у зв’язку з усиновленням дітей іноземцями, адже ефективного механізму контролю за наслідками міжнародного усиновлення в Україні не існує. І серед заходів щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей було рекомендовано Верховному Суду України здійснити відповідне узагальнення (указ Президента України від 5 травня 2008 р. № 411/2008).

Результати проведеного узагальнення свідчать про те, що суди переважно правильно розглядають справи про позбавлення та про поновлення батьківських прав, усиновлення та встановлення опіки й піклування над дітьми. З іншого боку, виявлено низку проблем, зумовлених несистемними змінами у законодавстві, відсутністю усталеної практики та недотриманням деякими судами положень чинного законодавства.

Також проаналізовано особливості розгляду судами справ про усиновлення дітей-громадян України іноземцями.

У процесі узагальнення встановлено, що неоднаковою є практика визначення судами органу опіки та піклування. Не в усіх випадках суди з’ясовують і враховують думку дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя. Не завжди при розгляді справ про позбавлення батьківських прав суди вирішують питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Виявлено також низку порушень процесуальних норм, зокрема щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Через це нерідко справи розглядаються за їх відсутності. Трапляються і помилки щодо визначення підсудності, виду провадження, складу суду та кола осіб, що беруть участь у справі тощо.

За результатами обговорення схвалено висновки узагальнення і прийнято рішення направити його до апеляційних судів, зорієнтувавши їх на однакове і правильне застосування законодавства, а також до компетентних органів державної влади.