Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 липня 2006 р. кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої Г., касаційним поданням заступника прокурора Закарпатської області на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31.08.2005 р.

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.06.2005 р.

Б., 10 травня 1952 року народження, громадянин України, раніше несудимий

засуджений за ст. 382 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України Б. звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України на Б. покладено обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 31.08.2005 р., як вбачається з її резолютивної частини, вирок Берегівського районного суду від 17.06.2005 р. скасовано, а кримінальну справу закрито за відсутністю в діях Б. складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

За вироком суду Б. був визнаний винним та засуджений за те, що будучи службовою особою директором радгосп – заводу “Берегівський”, умисно не виконав рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.04.2004 р. про поновлення Г. на посаді заступника директора радгосп-заводу “Берегівський “.

У касаційній скарзі потерпіла та у касаційному поданні заступник прокурора Закарпатської області, доводи яких аналогічні за змістом, порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 31.08.2005 р., оскільки вважають рішення апеляційного суду про скасування вироку та закриття провадження по справі на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в діях Б. складу злочину, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, передчасним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав подання, захисника Л., яка вважала ухвалу апеляційного суду законною, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілої та касаційне подання прокурора підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або змін вироку чи постанови, є зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог кримінально-процесуального кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

За змістом ст. 377 КПК України апеляційний суд приймає рішення щодо вироку, який оскаржувався. Як видно із матеріалів справи Б. був засуджений 17 червня 2005 р. вироком Мукачівського міськрайонного суду. Разом з тим зі справи вбачається, що апеляційна інстанція 31 серпня 2005 р. скасувала вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2005 р. щодо Б. та закрила провадження по справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину (а.с. 463). За таких обставин ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Інші доводи потерпілої та прокурора, щодо незаконності ухвали апеляційного суду, які викладені відповідно у скарзі не поданні будуть розглянуті при повторному розгляді в апеляційній інстанції.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області, касаційну скаргу потерпілої Г. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31 серпня 2005 року, щодо Б. скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд в той же суд в іншому складі суддів.