Про це йдеться у листі голови Ради суддів України П. Пилипчука до Голови Верховної Ради України В. Литвина.

Як відомо, ще 16 травня 2007 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону “Про судоустрій України”, відповідно до якого голова суду та його заступник призначаються на посаду й звільняються з неї Президентом України.

Визнавши неконституційним повноваження Президента України призначати та звільняти суддів з адмінпосад, Конституційний Суд України рекомендував парламенту в законодавчому порядку невідкладно врегулювати це питання. Однак цього зроблено не було.

Виходячи з того, що станом на 1 червня 2007 р. закінчувалися повноваження понад 300 голів судів і їхніх заступників, а також враховуючи, що зволікання з призначенням суддів на вакантні посади могло призвести до дестабілізації судової системи, ускладнень в організаційному керівництві діяльністю судів, Рада суддів України 31 травня 2007 р. прийняла рішення, яким передбачила до врегулювання вказаного питання в законодавчому порядку призначати суддів на посади голів, заступників голів судів та звільняти з таких посад.

Постановляючи своє рішення, Рада суддів України виходила з того, що вона як вищий у період між з’їздами суддів України орган суддівського самоврядування за згаданих обставин є єдиним повноважним суб’єктом здійснення функцій призначення та звільнення суддів з адміністративних посад у судах. Правовою основою такого висновку став системний аналіз Конституції України, Закону “Про судоустрій України”, рішень Конституційного Суду України, а також положень міжнародно-правових актів з питань судоустрою (відповідних рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, Європейських хартій, резолюцій Генеральної Асамблеї ООН).

Рада суддів України також врахувала, що Конституційний Суд України, постановляючи Рішення від 16 травня 2007 р., взяв до уваги висновок експертів Ради Європи щодо Закону України “Про судоустрій України” стосовно підбору суддів на адміністративні посади та положення Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, в якій передбачається запровадити порядок, за яким адміністративні посади в судах займатимуть судді, призначені органами суддівського самоврядування.

Як засвідчили подальші події, рішення Ради суддів України від 31 травня 2007 р. № 50 було своєчасним і дало змогу запобігти дезорганізації судової системи, не допустити порушення прав і свобод людини в державі та інших негативних наслідків. За цей час відповідно до встановленого порядку на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції вищим органом суддівського самоврядування було призначено понад 700 суддів, що дало можливість забезпечити належний рівень організації діяльності судів, убезпечити суди і суддів від посилення залежності від інших державних органів і посадових осіб, не допустити не процесуального втручання в їхню діяльність зі здійснення правосуддя.

Звернутися з листом до Голови Верховної Ради України Голову Ради суддів України змусило те, що попри вказане Рішення Конституційного Суду України, яким Верховній Раді України рекомендовано в законодавчому порядку невідкладно врегулювати питання призначення суддів на посаду голів, заступників голів суду та звільнення їх із цих посад, до сьогодні парламентом так і не прийнято відповідного закону, який би врегулював цю процедуру. Хоча з означеного питання у парламенті зареєстровано ряд законопроектів, ініційованих різними суб’єктами законодавчої ініціативи.

Водночас 30 травня 2007 р. народні депутати України прийняли Постанову Верховної Ради України № 1098-V “Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад”, якою встановили, що голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду Вищою радою юстиції.

Прийняття цього документа не може вважатися врегулюванням у законодавчому порядку питання про призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з них і братися до уваги при його вирішенні на практиці, оскільки він ухвалений у не передбачений Конституцією України спосіб та містить положення, які прямо суперечать конституційним приписам щодо організації діяльності державної, зокрема судової, влади в Україні.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій, судочинство та статус суддів визначаються виключно законами України. Постанова Верховної Ради України є підзаконним актом, а тому не може регулювати питання судоустрою, до яких закон відносить призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з таких посад.

У листі Голови Ради суддів України до Голови парламенту також звернуто увагу на те, що Конституцією та чинними законами України Вища рада юстиції, як і інші державні органи (зокрема, й Президент України, Верховна Рада України) та їхні посадові особи, не наділена повноваженнями щодо призначення суддів на адміністративні посади та звільнення із них.

Віднесення навіть законом до повноважень Вищої ради юстиції чи Президента України або парламенту (як це пропонується деякими суб’єктами законодавчої ініціативи) вирішення питання про призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення з них суперечило б низці положень Конституції (зокрема, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 85, 106, 131).

Водночас, на думку П. Пилипчука, законодавче врегулювання цього питання є надзвичайно актуальним і зволікання з його вирішенням може мати негативні наслідки.

Виходячи з вищевикладеного, Голова Ради суддів України звертається з проханням до Голови Верховної Ради України сприяти невідкладному законодавчому врегулюванню питання щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад відповідно до положень Конституції України, рішень Конституційного Суду України, з урахуванням міжнародних стандартів і конституційних принципів функціонування незалежної судової влади.