Хоча останні роки відзначились тиском на суди, відвертим втручанням в їхню діяльність, ігноруванням конституційних засад судочинства, політизацією судів та їх цілеспрямованою дискредитацією.

На цьому наголосив Голова Верховного Суду України під час виступу на міжнародному саміті «Суди і суспільство», який проходить у Києві 20-22 квітня 2010 року.

Під виглядом судової реформи з використанням спекуляцій на наявних у правосудді проблемах лобіювалися законодавчі зміни, ухвалення яких означало б повний крах незалежному й об’єктивному правосуддю, констатував Василь Онопенко. Ніхто не ставить під сумнів необхідність змін у судовій системі, однак, переконаний Голова Верховного Суду, основне питання – це те, яку кінцеву мету переслідували автори цих змін.

У будь-яких нових суспільно-політичних умовах складається сприятлива ситуація для здійснення судової реформи. Тим паче, що нова політична влада поставила завдання здійснення повноцінної та масштабної судової реформи. Вона визначена одним із пріоритетів у діяльності Президента. Наявність більшості у парламенті гарантує підтримку його законодавчих ініціатив.

Голова Верховного Суду висловив бачення суддівської спільноти щодо ключових питань, які дискутуються в рамках проведення судової реформи. Поза будь-яким сумнівом, наголосив він, судова система потребує структурних перетворень. Діюча система судоустрою є невиправдано громіздкою, складною, роз’єднаною організаційно й процесуально, багато в чому незрозумілою для громадян.

На переконання Василя Онопенка, найбільш оптимальною моделлю судоустрою України є триланкова судова система, яку складають місцеві суди, апеляційні та Верховний Суд України. Така система найбільшою мірою відповідає адміністративно-територіальному устрою нашої держави (район, область, центр), її історичним та правовим традиціям, існуючій в Україні правовій системі. Вона є простою, зрозумілою та найбільш доступною для людей.

Безумовно, запровадження триланкової судової системи потребує внесення змін до Конституції України, зауважив Голова Верховного Суду України, адже саме в Основному законі наразі закладено положення, які унеможливлюють ефективне функціонування незалежної судової влади.

Торкаючись питання правового статусу Верховного Суду України, Василь Онопенко нагадав присутнім, що статтею 125 Конституції України Верховний Суд України визначено найвищим судовим органом а системі судів загальної юрисдикції. Узагальнення судової практики, надання роз’яснень щодо правильності застосування чинного законодавства поза процедурою розгляду судових справ є абсурдом, підкреслив В.Онопенко.

«Проблема» Верховного Суду України, наголосив його Голова, полягає в тому, що сьогодні він є найбільш компетентним, об’єктивним і незалежним судовим органом у країні, фактично – останнім бастіоном, який не дає змоги зробити замкнутий цикл отримання «потрібного» судового рішення.

І тому в інтересах правосуддя, в інтересах судового захисту прав громадян, в інтересах утвердження законності в державі єдино правильним є посилення процесуального статусу Верховного Суду, переконаний Василь Онопенко. Необхідно надати йому право брати до розгляду будь-яку справу, адже у кожному випадку йдеться про судовий захист прав і свобод людини. І з цих позицій найвищий судовий орган має право поправити будь-який нижчестоящий суд. Необхідно наділити Верховний Суд правом ухвалення прецедентних рішень по типових справах.

Надзвичайно важливою є й потреба у виконанні Верховним Судом функції з перегляду рішень вищих спеціалізованих судів. Щороку, повідомив Василь Онопенко, Верховний Суд України скасовує близько 30 відсотків постанов і ухвал Вищого господарського суду. І це викликає велику стурбованість, адже Вищий господарський суд скасовує фактично третину законних і обґрунтованих рішень судів першої й апеляційної інстанцій.

Тим часом сьогодні пропонується взагалі виключити Верховний Суд із системи перевірки рішень спеціалізованих господарських судів. І це, резюмував Василь Онопенко, суперечить Конституції, згідно з якою Верховний Суд є вищим судовим органом по відношенню до Вищого господарського та Вищого адміністративного судів.

Венеціанська комісія, аналізуючи процесуальне співвідношення Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів в Україні, визнала за доцільне злиття цих двох рівнів в один. Функції, якими наділені вищі спеціалізовані суди, можуть виконуватися спеціалізованими колегіями або палатами Верховного Суду, йдеться, зокрема, у Висновку Комісії.

Завершуючи виступ, Голова Верховного Суду України наголосив, що ніхто так не зацікавлений у позитивних змінах у судочинстві, як судді. Адже ніхто не знає про проблеми судової влади більше, ніж представники суддівського корпусу. І ніхто так не прагне до утвердження справедливого, доступного для громадян та незалежного суду, як самі судді. Тому позиція суддів має бути почута і врахована.