Суд, розглядаючи скаргу кандидата у народні депутати на бездіяльність ЦВК щодо визнання виборів недійсними, з’ясовує, в чому полягає ця бездіяльність, та чи не призвела вона до наслідків, за яких неможливо з достовірністю визначити результати волевиявлення виборців
Рішення Верховного Суду України від 23 грудня 2002 р.
(витяг)
Вітренко Наталія Михайлівна звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність Центральної виборчої комісії (далі – ЦВК) і про скасування її постанов № 1030, 1031 від 13 грудня 2002 р. та зобов’язання ЦВК визнати проміжні вибори народного депутата, які відбулися 8 грудня 2002 р. в одномандатному виборчому окрузі № 82, недійсними. Заявниця посилалася на те, що в ході проведення виборів були допущені порушення частин 1, 3 та 5 ст. 77 Закону “Про вибори народних депутатів України” (далі – Закон), ст. 3 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі – Конвенція) та ст. 13 Конвенції, які вплинули на результати голосування і не дають можливості з достовірністю визначити результати волевиявлення виборців. На її думку, ЦВК, розглядаючи скаргу, повинна була керуватися законом та визнати вибори недійсними.
Представники заявниці вважали бездіяльність ЦВК очевидною, її постанови необгрунтованими і такими, що підлягають скасуванню, а скарга задоволенню. Представники ЦВК не погоджувалися з мотивами скарги, заявляючи про те, що комісія діяла відповідно до вимог законодавства.
Судом установлено, що 8 грудня 2002 р. відбулися проміжні вибори народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 82. ЦВК розглянуто скаргу кандидата у народні депутати Вітренко Н.М., зареєстрованого в одномандатному виборчому окрузі № 82, про бездіяльність окружної виборчої комісії цього виборчого округу та про визнання виборів народного депутата України 8 грудня 2002 р. недійсними і прийнято постанову № 1030 від 13 грудня 2002 р., якою у задоволенні скарги відмовлено. 13 грудня 2002 р. також прийнято постанову ЦВК № 1031 “Про офіційне оприлюднення результатів проміжних виборів народного депутата України 8 грудня 2002 р. в одномандатному виборчому окрузі № 82”.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 Закону ЦВК може визнати вибори депутата в одномандатному окрузі недійсними за власною ініціативою при наявності підстав, передбачених у ч. 1 цієї статті, або на підставі рішення суду.
Пунктом першим зазначеної статті передбачається, що в разі, якщо в ході проведення виборів депутата в одномандатному окрузі або при підрахунку голосів виборців мали місце порушення норм закону, які не дозволяють з достовірністю визначити результати волевиявлення виборців, то ЦВК може визнати їх недійсними.
При розгляді скарги Вітренко Н.М. у ЦВК були досліджені подані заявницею матеріали, перевірено постанови окружної виборчої комісії про розгляд її скарги та про встановлення результатів виборів в одномандатному виборчому окрузі № 82.
Враховуючи результати проміжних виборів народного депутата України 8 грудня 2002 р. в одномандатному виборчому окрузі № 82, де обрано народним депутатом
України Хмельницького В.І., за якого проголосувало 34600 виборців (а за інших кандидатів у депутати понад 17000 та 11000 виборців при тому, що зареєстровано було 35 кандидатів у народні депутати й у виборах взяли участь понад 98000 виборців), не можна вважати, що порушення, допущені під час виборів у даному окрузі, не дозволяють з достовірністю визначити результати волевиявлення виборців.
Статтею 3 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачається, що Високі Договірні Сторони зобов’язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне виявлення думки народу під час вибору законодавчої влади.
Заявниця вважає, що при проведенні проміжних виборів у одномандатному окрузі № 82 були допущені порушення наведеної норми, а ЦВК, порушуючи ст. 13 Конвенції та національне законодавство, не відтворила повністю подій, які мали місце під час виборів, тому дійшла помилкового висновку, відмовивши у задоволенні скарги та у визнанні проміжних виборів недійсними.
Доводи заявниці не знайшли підтвердження в судовому засіданні. Факти, на які вона посилається, були предметом дослідження окружної та Центральної виборчих комісій. ЦВК згідно з нормами закону і в межах своєї компетенції робила відповідні запити до компетентних органів, звідки отримала відповіді та врахувала їх при вирішенні скарги. Вона діяла в межах компетенції і прийняла рішення згідно з нормами Закону та зібраними даними.
У суду не було підстав для скасування постанов ЦВК № 1030 і 1031 від 13 грудня 2002 р. та задоволення скарги, тому, керуючись статтями 29, 77, 78 Закону “Про вибори народних депутатів України”, статтями 24311–24315 ЦПК, вирішено відмовити Вітренко Н. М. у задоволенні скарги про скасування постанов ЦВК № 1030 та 1031 від 13 грудня 2002 р. й зобов’язання Центральної виборчої комісії визнати проміжні вибори народного депутата України 8 грудня 2002 р. в одномандатному виборчому окрузі № 82 недійсними.