Встановлення та правова оцінка відповідності підстав, зазначених у поданні Кабінету Міністрів України та в розпорядженні Президента України про звільнення голови місцевої державної адміністрації, передбаченим законом підставам припинення державної служби на цій посаді доказування не потребують. Тому зазначену обставину не визнано такою, яку не може з’ясувати касаційний суд, зокрема у випадку, коли це не було зроблено судами першої та апеляційної інстанцій

23 вересня 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою Президента України справу за позовом Новоженця Ростислава Павловича до Президента України, Кабінету Міністрів України та голови Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування розпорядження, встановила:

У липні 2006 р. Новоженець Р.П. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним і скасувати розпорядження Президента України від 23 червня 2006 р. № 207/2006-рп про звільнення його з посади голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області та поновити його на цій посаді.

Галицький районний суд м. Львова постановою від 1 лютого 2007 р., яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2007 р., у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 березня 2008 р. скасував ухвалені у справі судові рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами представник Президента України, посилаючись на наявність підстави, установленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, просить Верховний Суд України цю ухвалу скасувати і залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій. На обґрунтування скарги він послався на рішення касаційних судів у справах за аналогічними позовами, у яких, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить висновку про обґрунтованість скарги.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд виходив лише з того, що цими судами не з’ясовано, чи передбачено законом припинення державної служби на посаді голови місцевої державної адміністрації з підстав, що вказані в поданні Кабінету Міністрів України та в розпорядженні Президента України про звільнення Новоженця Р.П.

Зазначена Вищим адміністративним судом України обставина не потребує доказування, а отже, не є такою, яку не міг з’ясувати касаційний суд. Встановлення та правова оцінка відповідності підстав звільнення позивача передбаченим законом підставам припинення державної служби могли бути здійснені касаційним судом, зокрема в тому випадку, коли це не було зроблено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Касаційний суд не обґрунтував наявність таких порушень норм матеріального і процесуального права, зокрема допущених апеляційним судом, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи та які б він не міг виправити, і помилково послався на зазначену підставу при скасуванні ухвалених у справі судових рішень.

Згідно зі ст. 220 КАС суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі.

Оскільки вимоги процесуального закону щодо розгляду справи в касаційній інстанції судом не виконані, скарга про перегляд за винятковими обставинами ухвалених у справі судових рішень підлягає частковому задоволенню, а рішення касаційного суду — скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Президента України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2008 р. скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.