головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Мачужак Я.В. і Селівона О.Ф.,
за участю прокурора	Кривов’яза Я.І.
та адвокатів

розглянулав судовому засіданні в м. Києві 26 травня 2005 р. кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Львівської області на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2004 р. щодо К.

Цим вироком К., 9 січня 1967 р. н., громадянин України, відповідно до вимог ст. 89 КК України судимості не має, – засуджений за ст. 204 ч.1 КК України на два роки обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням із дворічним іспитовим строком.

Постановлено стягнути з К. 110 грн. 16 коп. судових витрат.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком К. визнано винним у тому, що він наприкінці 2004 р. на ринку в м. Самборі Львівської області придбав у невстановленої слідством особи 10 л. спирту, який перевіз в м. Трускавець Львівської області і за місцем проживання в к. 522 на вул. В. Івасюка, 9 кустарними способом розбавив його водою.

9 лютого 2004 р. К. продав як горілку 250 гр. розбавленого спирту К. і 1,5 літра – К.

Цього ж дня засудженого було затримано працівниками міліції і за місцем його проживання вилучено ємності з рідиною, яка згідно з висновком хімічної експертизи належить до фальсифікованих спиртних напоїв.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності винності К. у вчиненні зазначеного у вир. злочину та правильність кваліфікації його дій, просить вирок щодо засудженого скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання.

Зокрема, в поданні зазначено, що у матеріалах справи є дані про те, що К. є інвалідом другої групи, а відповідно до вимог ст. 61 ч. 3 КК України обмеження волі не застосовується до інвалідів першої і другої групи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про обґрунтованість касаційного подання, яке він підтримує і просить задовольнити, перевіривши матеріали справи, обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, колегія суддів касаційного суду вважає, що подання прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок щодо К. – зміні.

Як видно із матеріалів справи, К. є інвалідом другої групи, а тому, з огляду на його стан, суд за законом (ч. 3 ст. 61 КК України) не міг застосувати до засудженого за ст. 204 ч. 1 КК України покарання у виді обмеження волі.

Оскільки вироком К. призначено покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, а в поданні прокурора не йдеться про його м’якість, то інше, передбачене в санкції ч. 1 ст. 204 КК України, покарання з урахуванням вимог ст. 397 КПК України теж не може бути застосоване до засудженого, у зв’язку з чим, виходячи із роз’яснень, які містяться у ч. 7 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. “Про практику призначення судами кримінального покарання”, К. підлягає звільненню від призначеного покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

Касаційне подання заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2004 р. щодо засудженого К. змінити – звільнити його від призначеного судом покарання.

Головуючий:	Кравченко К.Т.
Судді:	Мачужак Я.В., Селівон О.Ф.