Обговоривши проект Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (реєстр. № № 0916 і 0917), рекомендований 18 червня 2008 р. Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя для прийняття в другому читанні, Рада суддів України вважає за необхідне привернути увагу народних депутатів України до наступного.

Здійснення в Україні судової реформи було й залишається однією з найбільш значимих складових розбудови і розвитку української державності.

Судді України підтримували і підтримують ідею вдосконалення законодавства, яке регулює судовий устрій, засади функціонування судової системи і статус суддів, з метою створення таких умов, за яких суди функціонували б на засадах верховенства права і своєю діяльністю гарантували б право особи на справедливий суд. Реформування судоустрою, судочинства і статусу суддів з огляду на їх надзвичайно важливі правові, соціальні, економічні, політичні й інші наслідки має бути науково обґрунтованим, системним та послідовним.

Здійснювані впродовж останніх більш як десяти років заходи щодо реформування судової системи не призвели до створення належних умов для функціонування безстороннього, незалежного і справедливого суду. Однією з основних причин цього є здійснення такого реформування без науково обґрунтованої стратегії, без чітко визначених цілей, нерідко — на хибних концептуальних засадах.

На думку суддів України, яка неодноразово висловлювалася у рішеннях з’їзду суддів і Ради суддів України, надалі судова реформа має відбуватися шляхом одночасного здійснення перспективних і першочергових заходів. До перспективних мають бути віднесені ті заходи, здійснення яких пов’язане із внесенням змін до Конституції України з метою визначення стратегічних та ідеологічних пріоритетів судоустрою і судочинства. До першочергових належать ті заходи, які можливо здійснити без внесення змін до Конституції України і які спрямовані насамперед на подолання кризових явищ і негативних тенденцій у правосудді та якісне вдосконалення судочинства (удосконалення законодавства, яке регулює добір і навчання суддівських кадрів, призначення й обрання на посади суддів, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, звільнення їх із суддівських посад, вжиття заходів до істотного поліпшення матеріально-технічного забезпечення діяльності судів, реформування процесуального законодавства з метою суттєвого зменшення навантаження на суди, підвищення оперативності та якості правосуддя тощо).

27 грудня 2006 р. у Верховній Раді України були зареєстровані внесені Президентом України проекти законів України про внесення змін до законів України «Про судоустрій України» і «Про статус суддів» (реєстр. №№ 2834 і 2835). Ці законопроекти були розроблені Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права на розвиток Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 р. № 361/2006.

Зважаючи на те, що, на думку суддів, автори зазначених законопроектів у багатьох випадках вибрали помилкові і деструктивні підходи до визначення напрямів подальшого розвитку судової реформи, що підготовку проектів було здійснено фактично без залучення представників суддівського корпусу, що при цьому не були взяті до уваги принципові пропозиції щодо судоустрою та статусу суддів, висловлені суддівством, що ці базові для функціонування судової системи зокрема і державної влади загалом проекти законів не обговорювалися науковцями, юридичною громадськістю, професійними суддями, Рада суддів України 9 лютого 2007 р. звернулася до Президента України як суб’єкта зазначених законодавчих ініціатив і гаранта додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина з проханням відкликати з Верховної Ради України внесені ним законопроекти.

2 квітня 2007 р. Президент України відкликав законопроекти з Верховної Ради України, що було сприйнято суддівською спільнотою як реальний крок у напрямі забезпечення виваженого, системного й узгодженого підходу до проведення в країні судової реформи. У своєму листі (вих. № 1-1/490) Президент України зазначив, що судова реформа, з огляду на її надзвичайно велике значення для суспільства і держави, має здійснюватися виважено, юридично обґрунтовано, з чітким прогнозуванням її результату, що необхідно вивчити зауваження концептуального характеру, висловлені щодо принципових положень проектів Верховним Судом України, органами суддівського самоврядування, юридичними громадськими організаціями, провідними вченими.

Однак, 3 квітня 2007 р., тобто тоді, коли відповідно до Указу Президента від 2 квітня 2007 р. повноваження Парламенту були достроково припинені, народні депутати України ці законопроекти проголосували в першому читанні.

17 червня 2008 р. Президент України звернувся до Верховної Ради України з листом (вих. № 1-1/1348), у якому порушив питання про невідкладне прийняття у другому читанні «прийнятих у першому читанні 3 квітня 2007 р. проектів», об’єднавши їх в один. Наступного дня Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя на своєму засіданні розглянув об’єднаний законопроект і прийняв рішення — рекомендувати Верховній Раді України законопроект для прийняття у другому читанні.

Аналіз внесеного на розгляд Парламенту у другому читанні законопроекту «Про судоустрій та статус суддів» свідчить про те, що він, як і раніше, містить ряд положень, які не узгоджуються з Конституцією України, міжнародними стандартами, рішеннями Конституційного Суду України, Концепцією вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, рекомендаціями Європейської Комісії за демократію через право (Венеціанської комісії), схваленими стосовно зазначених законопроектів у березні 2007 р.

Окремі концептуальні положення законопроекту змінено Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя на діаметрально протилежні, у зв’язку з чим вони Венеціанською комісією не розглядалися.

Зокрема, є такими, що не відповідають Конституції України, положення проекту щодо: порядку утворення і ліквідації судів загальної юрисдикції; порядку визначення кількості суддів у судах; порядку призначення суддів на адміністративні посади і звільнення з цих посад; порядку обрання Голови Верховного Суду України; розширення повноважень Вищої ради юстиції і Державної судової адміністрації; зменшення обсягу повноважень органів суддівського самоврядування; фактичного позбавлення Верховного Суду України судових функцій; утворення Вищого цивільного і Вищого кримінального судів України; суцільної спеціалізації судової системи; порядку призначення судових інспекторів; надання функцій організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції Державній судовій адміністрації — органу виконавчої влади із спеціальним статусом.

Детальний правовий аналіз цих та інших положень проекту наведено у зверненні Ради суддів України до Президента України та Верховної Ради України «Про проекти законів України «Про судоустрій України» і «Про статус суддів» від 9 лютого 2007 р.

Реалізація цих положень, на думку членів Ради суддів України, може призвести до суттєвих негативних наслідків: загострення і посилення існуючих руйнівних процесів у сфері правосуддя та знищення його засад, подальше віддалення правосуддя від людей, унеможливлення оперативного судового захисту прав та свобод людини і громадянина. Україна і українське суспільство будуть поставлені перед реальною загрозою втрати своєї правової основи, якою є судова система.

Можлива реалізація окремих положень законопроекту вимагатиме колосальних бюджетних витрат, які навіть за приблизними оцінками будуть складати декілька мільярдів гривень.

Законопроект містить низку колізійних та інших суперечливих положень, які на практиці можуть призвести до суттєвого погіршення доступу до правосуддя, судового захисту прав і свобод громадян, зниження рівня незалежності суддів і самостійності судів.

Крім того, прийняття таких фундаментальних законів, на думку членів Ради суддів України, має відбуватися в умовах стабільної політичної й економічної ситуації в країні.

Виходячи з викладеного Рада суддів України звертається до народних депутатів України з проханням — врахувати позицію суддівського корпусу України при розгляді зазначеного законопроекту і не допустити його прийняття у другому читанні як такого, що не узгоджується з Конституцією України.

_
_
Рада суддів України