Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула узагальнення судової практики розгляду кримінальних справ про службові злочини з ознаками корупційних діянь (статті 364, 365 та 368 КК України), а також справ про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Зазначене узагальнення здійснено в межах роботи Міжвідомчої робочої групи з питань протидії корупції.

Вивчення судової практики засвідчило, що основними видами службових злочинів з ознаками корупційних діянь є злочини, склад яких передбачено ст. 368 КК, тобто одержання хабара. Найбільш характерними злочинами, які містять ознаки корупційних діянь, були дії службових осіб у сфері управлінської діяльності. Корупційні дії хабарників безпосередньо пов’язані з одержанням як хабара грошових коштів, побутової техніки, меблів, автомобілів тощо. В основному суди призначали засудженим покарання відповідно до вимог законодавства, з урахуванням всіх обставин справи, а також даних щодо особи, яка вчинила злочин. При цьому враховувались і вартість незаконно отриманих матеріальних благ чи сум грошових коштів та характер вчинених дій.

Необхідно зазначити, що в 2007 році до кримінальної відповідальності за одержання хабара притягнуто одного суддю, якого засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням функцій представника державної влади, і займатися діяльністю з відправлення правосуддя строком на 3 роки. Касаційною інстанцією вирок залишено без змін.

Узагальнення висвітлило наявність на практиці труднощів при кваліфікації дій у випадках вчинення особами злочинів з ознаками корупції, що пов’язано з відсутністю у чинному кримінальному законодавстві поняття злочинів з ознаками корупційних діянь.

Розглядаючи адміністративні матеріали про вчинення корупційних правопорушень, судді загалом дотримуються вимог зазначеного закону, Кодексу про адміністративні правопорушення України та враховують роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 13 “Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією”.

Водночас у процесі узагальнення виявлено випадки порушення вимог зазначених актів та наявності помилок, пов’язаних з їх неправильним застосуванням та тлумаченням. Зокрема, окремі судді приймають до провадження неналежно оформлені протоколи, неправильно кваліфікують корупційне правопорушення, необґрунтовано застосовують до порушників норми щодо малозначності правопорушення, не дотримуються строків розгляду справ.

Узагальнення показало, що до відповідальності за корупційні правопорушення здебільшого притягалися керівники і спеціалісти державних структур нижчої ланки, як правило, не вище районної. Серед притягнутих до відповідальності — найбільше службовців органів місцевого самоврядування (сільських голів, секретарів сільських рад, землевпорядників тощо) та державних службовців рівня районних державних адміністрацій. Таке становище свідчить про те, що діяльність правоохоронних органів поки що спрямована переважно на боротьбу з корупцією у владних структурах нижчих рівнів.

Вивчення засвідчило, що недоліки правозастосовної діяльності значною мірою зумовлені недосконалістю чинного законодавства. Зокрема, Закон України “Про боротьбу з корупцією” потребує конкретизації щодо механізму притягнення осіб до адміністративної відповідальності за корупційні діяння.

За результатами обговорення схвалено висновки узагальнення, а також прийнято рішення підготувати та направити витяг до апеляційних судів, зорієнтувавши їх на однакове й правильне застосування законодавства.

Про вжиті Верховним Судом України заходи з питання протидії корупції поінформовано Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України.