Останнім часом все частіше політиками, засобами масової інформації і звичайними громадянами обговорюються питання щодо ролі та місця судової влади в державі, а також судді як ключової фігури правосуддя. У суспільстві все більше викристалізовується розуміння того, що Україна може відбутися як правова і демократична держава лише за умови функціонування в ній незалежного та неупередженого суду.

У Ваших публічних виступах також неодноразово наголошувалося на необхідності вжити радикальних заходів щодо зміцнення судової влади та забезпечення її дійсної незалежності, створення для діяльності судів таких умов, за яких вони могли б надійно захищати права і свободи громадян, інтереси юридичних осіб та держави. Така Ваша позиція була сприйнята суддями України як розуміння того, що міцна і незалежна судова влада є фундаментальною засадою організації державної влади у демократичній державі.

Однак окремі рішення Президента України, які стосуються організації і діяльності судової влади, не відзначаються послідовністю та належною юридичною обгрунтованістю.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність, недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Законом України “Про судоустрій України” передбачено, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів забороняється і тягне передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 14 Закону України “Про судоустрій України” та рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 незалежність суддів забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади, забороною будь-якого впливу на суддів.

Порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад встановлено статтею 20 Закону України “Про судоустрій України”. Відповідно до частини п’ятої цієї статті голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п’ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів – голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів – рекомендації відповідної ради суддів). Призначення на інші адміністративні посади в судах, а також призначення (обрання) на адміністративні посади у Верховному Суді України та звільнення з цих посад здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному цією статтею, також за ініціативою Вищої ради юстиції. Призначення судді на адміністративну посаду без додержання вимог цієї статті не допускається.

Законом України “Про судоустрій України” також встановлено, що в разі відсутності голови суду виконання його обов’язків здійснюється: у місцевому суді – відповідно до встановленого головою суду розподілу обов’язків щодо організації діяльності суду (стаття 24), в апеляційному суді – першим заступником голови, а за його відсутності – старшим за віком заступником голови суду – головою судової палати (стаття 28), у вищому спеціалізованому суді та у Верховному Суді України – першим заступником голови суду, а за його відсутності – одним із заступників голови цього суду відповідно до розподілу обов’язків (статті 41 і 50).

У грудні 2003 р. Указом № 1425 Президент України затвердив Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад. Внесеними Указами Президента України від 11 вересня 2006 р. № 747, 12 березня 2007 р. № 190 та 23 березня 2007 р. № 240 змінами до цього Положення запроваджено не передбачені законом процедури призначення суддів на адміністративні посади (введено обмеження щодо формування резерву суддів, які можуть претендувати на адміністративні посади, передбачено спеціальну перевірку суддів, встановлено особливий порядок призначення суддів виконуючими обов’язки голів судів).

Реалізація зазначених новел викликала велике занепокоєння в органів суддівського самоврядування, діяльність яких має утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист від втручання в судову діяльність. Особливу стурбованість викликає реалізація змін, внесених до зазначеного Положення Указом Президента України від 23 березня 2007 р. № 240, яким передбачено право Президента одноособово, без участі голів відповідних судів та органів суддівського самоврядування, призначати виконуючих обов’язки голів судів. При цьому всупереч Указу за спрощеною процедурою відбулися призначення не тільки виконуючих обов’язки голів судів, а й їх заступників.

На думку членів Ради суддів України, запроваджений вказаним Указом Президента України порядок вирішення важливих питань з організації роботи судів не узгоджується з вимогами частини п’ятої статті 20, а також статей 24, 28, 41, 103, 111, 116 Закону України “Про судоустрій України”.

Рада суддів України, як вищий орган суддівського самоврядування, вбачає у встановленому Президентом України порядку призначення суддів на адміністративні посади в судах неправомірне усунення її і рад суддів спеціалізованих судів від визначених законом повноважень.

У зв’язку з наведеним просимо Вас, шановний Вікторе Андрійовичу, скасувати, як помилковий, Указ Президента України від 23 березня 2007 р. № 240 і поновити конструктивну співпрацю з органами судової влади в межах, визначених Конституцією та законами України.

20 квітня 2007 р.

Рада суддів України