Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах розглянула в судовому засіданні 13 грудня 2005 р. в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого В. на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 грудня 2004 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 11 березня 2005 р. щодо нього.

Цим вироком

В., 1975 р.н., раніше судимого:
- 30.08.1990 р. за ч. 2 ст. 140, ст. 17, ст. 140, ст. 42 КК України на 2 роки позбавлення волі;
-25.09.1993 р. за ч. 2 ст. 140 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 16.12.1996 р. за ч. 1 ст. 2153 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
- 30.09.1999 р. Лисичанським міським судом за ч. 2 ст. 141 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджено:
- за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з В. на користь НДЕНКП при УМВС в Луганській області 58 грн. 56 коп.

За вироком суду В. визнано винним у тому, що він в жовтні 2002 р. в м. Сєвєродонецьку в районі силікатного заводу викопав 13 шт. бойових припасів – спортивно-мисливських патронів, приніс їх додому за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул.Танкістів, 20, де незаконно зберігав до 24 січня 2003 р.

Крім того, 15 січня 2003 р. близько 14 год. В., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в квартирі за вищевказаною адресою, в процесі сварки наніс численні удари руками і ногами в різні частини тіла потерпілого Ш., спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких той помер.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 11 березня 2005 р. апеляція засудженого В. залишена без задоволення, а вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 грудня 2004 р. без зміни.

У касаційній скарзі засуджений В., посилаючись на застосування щодо нього недозволених методів ведення досудового слідства, фальсифікацію доказів по обвинуваченню його за ч. 1 ст. 263 КК України, на неправильне застосування судом кримінального закону, просить судові рішення щодо нього змінити: за ч. 1 ст. 263 КК України судові рішення скасувати і справу в цій частині закрити, оскільки він цього злочину не вчиняв, а його дії стосовно заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень перекваліфікувати з ч. 2 ст. 121 КК України на іншу статтю КК України, яка передбачає відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю в обопільній бійці.

Заслухавши доповідача, вислухавши думку прокурора про законність та обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, – умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, – відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Посилання засудженого у касаційній скарзі на його незаконне засудження за ч. 2 ст. 121 КК України є неконкретними та необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, показань В., даних на досудовому слідстві, при проведенні очної ставки з Т., при відтворенні обстановки та обставин події, він визнавав, що 15.01.2003 р. близько 14 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на кухні квартири своєї мачухи М. за адресою вул. Танкістів, 20, в якій він проживав, він в процесі сварки вдарив Ш. рукою в обличчя, по тулубу, а в подальшому, коли вони під час бійки перемістились в зал квартири, вдарив його головою в обличчя, а коли потерпілий Ш. впав на підлогу, наніс йому численні удари ногами по тілу.

Показання В. були підтверджені свідченнями М., Т., які незмінно зазначали, що лише В. в процесі сварки наносив численні удари руками і ногами в різні частини тіла Ш., і останній, впавши на підлогу, не захищався, після бійки не підіймався, показаннями Я., котрій вказали на В., як на особу, яка побила Ш., заподіявши йому тілесні ушкодження, від яких той помер.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 14 від 16.01.2003 р., смерть Ш. настала від множинних переломів ребер, що ускладнилось плевропульмональним шоком. Ушкодження верхніх кінцівок могли вказувати на самооборону.

Свій висновок щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суд належним чином мотивував. З цим висновком погоджується і колегія суддів.

У касаційній скарзі засуджений В. не навів ніяких доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої чта апеляційної інстанцій за обговорюваними твердженнями.

Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про доведеність вчинення В. злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Разом з тим, судом було без достатніх підстав засуджено В. за ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно з п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Відповідно до матеріалів кримінальної справи, труп Ш. був виявлений 15.01.2003 р. при огляді місця події – квартири № 43 будинку № 20 по ул. Танкістів в м. Северодонецьку. Під час цієї слідчої дії ніяких патронів виявлено не було.

У подальшому 16.01.2003 р. була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 121 КК України та створена оперативно-слідча група під керівництвом слідчого Б.

Зазначеним слідчим 24.01.2003 р. в цій же квартирі проводилось з В. відтворення обстановки та обставин події за участю понятих О., М., під час якого також ніяких патронів виявлено не було. Під час цієї слідчої дії, як видно з протоколу та фотографій до нього, В. показував на шафу в кімнаті, яка оглядалась у зв’язку з наявністю на ній плям бурого кольору, щодо яких В. визнав, що це кров побитого ним Ш.

В цей же день 24.01.2003 р. оперуповноваженим Л., який не входив до складу слідчо-оперативної групи, в цій же квартирі з письмового дозволу власника М. в присутності понятих Б., Р. було проведено огляд, під час якого виявлено та вилучено 13 шт. спортивно-мисливських патронів в поліетиленовому пакеті та у сірниковій коробці. Як зазначено в протоколі огляду, патрони були виявлені біля шафи справа.

При цьому в протоколі огляду житла не зазначено причин, які обумовили його проведення оперуповноваженим без відповідної постанови суду та без доручення слідчого, оскільки останній в судовому засіданні пояснив, що всі слідчі дії проводив по справі самостійно. Про проведення такого огляду житла та про його наслідки не був повідомлений прокурор, як це передбачено за вимогами ст. 190 КПК України.

Крім того, в порушення вимог ст.ст.195, 85 КПК України, в протоколі не зазначено, чи були виявлені при огляді житла патрони упаковані та опечатані належним чином.

У судовому засіданні свідок Р., яка була понятою при проведенні огляду житла і виявленні патронів, вказала на те, що працівники міліції лише показали понятим місце за шафою, де ніби - то були знайдені патрони, та самі патрони, які знаходились в коробочці з-під сірників, і цей огляд проводився без присутності В. Також свідок Р. вказала, що двері квартири М., де проживав і В., погано зачинялися, квартира була відкритою.

З показань свідка М. видно, що їй невідомо, як і коли в квартирі з’явилися патрони; вона лише припускає, що їх міг принести В.

В. незмінно зазначав, що не вчиняв злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а протокол його допиту від 30.01.2003 р., де він ніби визнав свою вину в цьому, ним не підписувався; патрони в квартиру або принесли інші особи, які мали доступ до цієї квартири, розпивали там спиртне з господарями, або підкинули працівники міліції.

Таким чином, версія В. про непричетність до незаконних дій з патронами спростованою не була, оскільки зібрані по справі за цим обвинуваченням докази не можна визнати отриманими у встановленому законом порядку і достатніми для визнання доведеним обвинувачення В. у вчиненні цього злочину.


З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд необґрунтовано визнав доведеним обвинувачення В. у придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, в зв’язку з чим судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, а справа – закриттю за недоведеністю участі В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Посилання засудженого В. у касаційній скарзі на застосування щодо нього фізичного та психічного насильства, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочинів, перевірялись судом першої та апеляційної інстанції та правильно визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

Покарання засудженому за ч. 2 ст. 121 КК України обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України і підстав для його пом’якшення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 394-395 КПК України, колегія суддів

ухвалила:


касаційну скаргу В. задовольнити частково.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 грудня 2004 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 11 березня 2005 р. щодо В. в частині засудження В. за ч. 1 ст. 263 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

Вважати В. засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.