Як і планувалося, його учасники обговорили підсумки минулорічної роботи судів загальної юрисдикції і завдання на 2008 р.

Торік суди загальної юрисдикції розглянули у першій інстанції 8,7 млн справ і матеріалів, тобто на 1,3 млн більше, аніж 2006 р. Попри колосальне навантаження, ці суди забезпечили якісний розгляд переважної більшості справ у розумні строки.

Такі незаперечні факти навів у своїй доповіді Голова Верховного Суду В.В. Онопенко. Керівник найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції також констатував, що попри політичну кризу, прояви безпрецедентного втручання у здійснення судочинства, відхід від правових засад діяльності Вищої ради юстиції тощо суддівському корпусу держави вдалося убезпечити судову систему від руйнації, спроб її приватизації, а відтак забезпечити її функціонування як реальної влади, а не маріонетки.

Коротко вказавши на зовнішні чинники, що заважають належному здійсненню правосуддя і реформуванню судово-правової системи, В.В. Онопенко запропонував присутнім глибоко проаналізувати внутрішні проблеми судової системи та визначити резерви їх подолання. Характерними рисами нинішнього стану системи правосуддя він назвав її роз’єднаність, різні принципи побудови загальних та спеціалізованих судів, безсистемні процедури оскарження рішень судів різних юрисдикцій, диспропорції у навантаженні на суди різних рівнів.

Аналізуючи діяльність трьох судових інстанцій — розгляду справи по суті, апеляційної та касаційної, Голова Верховного Суду відверто заявив, що жодна з цих ланок повноцінно не виконує своїх функцій. Причини, наголосив він, слід шукати у глибинних диспропорціях у навантаженні на суди різних рівнів, процедурній надлишковості, недосконалості законодавства, неналежному організаційному керівництві діяльністю судів тощо.

— Наше правосуддя не стане ефективнішим і оперативнішим доти, доки апеляційні суди не почнуть сповна виконувати функцію виправлення помилок судів першої інстанції, — наголосив В.В. Онопенко. — Апеляційний суд не повинен бути проміжною ланкою між першою і касаційною інстанціями.

Особливу увагу доповідач звернув на загрозливі наслідки розбудови судової системи за хибною схемою створення системи спеціалізованих судів. Тепер, наголосив В.В. Онопенко, ідеологи такого хибного реформування, пропонують іти далі — оскільки у їхньому баченні майбутньої судової системи країни Верховного Суду як судового органу практично немає, то їм залишається пропонувати повну автономію спеціалізованих судів і надання права касаційного перегляду справ лише вищим спеціалізованим судам. Голова Верховного Суду вважає такий підхід шляхом до краху судової влади як цілісної системи, адже таке реформування породить протистояння між різними системами судової влади і вкрай негативно позначиться на судовому захисті громадян.

Таке бачення причин нинішніх негараздів у судовій системі і шляхи їх подолання поділяє більшість представників суддівського корпусу. Це можна було судити з виступів учасників засідання, зокрема, А.В. Луняченка, голови Апеляційного суду Одеської області, М.М. Бородіна, голови Апеляційного суду Харківської області, П.Т. Філюка, голови Апеляційного суду Волинської області та інших.

Про підсумки роботи Ради суддів України у 2007 р. учасникам засідання доповів голова Ради суддів України П.П. Пилипчук. А Голова Державної судової адміністрації України І.І. Балаклицький ознайомив присутніх з підсумками роботи Державної судової адміністрації України у 2007 р. та завданнями на 2008 р. Про діяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у 2007 р. доповів голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України І.Л. Самсін.

У роботі засідання також взяли участь голови та заступники голів Конституційного Суду України; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; голови апеляційних судів загальної юрисдикції, голови рад суддів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; голови кваліфікаційних комісій суддів загальних судів, адміністративних, господарських, військових судів України; голови господарських і адміністративних апеляційних судів; начальники територіальних управлінь державної судової адміністрації.