головуючого	Пилипчука П.П.
суддів	Колесника М.А., Заголдного В.В.,
за участю прокурора	Матюшевої О.В.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 січня 2004 р. кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого М.
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.05.2003 р. М., 1974 р.н., судимого: 03.09.1993 р. за ч. 1 ст. 2296 КК України на 1 рік позбавлення волі; 13.04.1995 р. за ч. 2 ст. 140 КК України на 2 роки позбавлення волі; 16.11.1998 р. за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 2296 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі; 24.10.2000 р. за ч. 2 ст. 2296 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі, звільнено 22.01.2003 р. за відбуттям покарання, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22.07.2003 р. апеляцію засудженого М. залишено без задоволення, а вирок - без зміни.

М. визнано винуватим у тому, що він 25.02.2003 р. у м. Львові у громадському транспорті викрав із кишені потерпілого Ч. 3 грн., причому вчинив такий злочин уже не вперше, тобто повторно.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на відсутність у його діях такої кваліфікуючої ознаки злочину, як повторність, просить вирок суду змінити, а саме – перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 185 КК України та пом’якшити покарання.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора про законність та обгрунтованість судових рішень по справі, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.

Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві та в судовому засіданні засуджений Макаров не заперечує того, що він таємно викрав у потерпілого Ч. 3 грн. Такі показання засудженого підтверджені іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку.

Отже, висновок районного суду про те, що М. учинив щодо Ч. злочин, не викликає сумніву у колегії суддів.

Доводи засудженого у касаційній скарзі про те, що у його діях відсутня така кваліфікуюча ознака злочину, як повторність, є безпідставними.

Відповідно до вимог примітки до ст. 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

По справі встановлено, що М. має дві не зняті і непогашені судимості за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 р.

За таких обставин суд законно й обгрунтовано визнав М. винуватим у повторному вчиненні крадіжки чужого майна та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК України, а тому підстав для їх перекваліфікації на ч. 1 ст. 185 КК України немає.

Призначене засудженому, мінімальне за санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Виходячи з викладеного та, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів ухвалила: відмовити засудженому М. у задоволенні його касаційної скарги.