Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2006 Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 7 лютого 2006 р. <br> <I>Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ спору за позовом прокурора в порядку ст. 60 КАСУ в інтересах держави в особі відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення санкцій за недодержання законодавчого встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів підвідомчі адміністративним судам </I> <br>
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ спору за позовом прокурора в порядку ст. 60 КАСУ в інтересах держави в особі відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення санкцій за недодержання законодавчого встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів підвідомчі адміністративним судам

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 7 лютого 2006 р.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства “Монтеград” на постанову Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. у справі за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства “Монтеград” про стягнення штрафних санкцій в сумі 2 тис. 129 грн,

в с т а н о в и л а:

У травні 2005 р. прокурор Нахімовського району м. Севастополя звернувся у господарський суд м. Севастополя позовом в інтересах держави в особі Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з приватного підприємства “Монтеград” штрафних санкцій в сумі 2 тис. 129 грн за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2002 р.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 9—16 червня 2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 липня 2005 р., позов задоволено. Судові рішення мотивовані обов’язком відповідача сплатити штрафні санкції за невиконання нормативу, встановленого ст. 19 Закону від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі — Закон), щодо працевлаштування інвалідів у 2002 р. незалежно від наявності чи відсутності у нього прибутку за наслідками звітного періоду.

Постановою Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі залишені без змін.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. з підстави виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12 січня 2006 р. порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. у справі № 20-9/169.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У мотивувальній частині постанови суд касаційної інстанції зазначив, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ) не віднесено до компетенції адміністративних судів спори, де позивачами є відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі — Фонду); ст. 50 цього Кодексу встановлено перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб’єктів владних повноважень і на даний час цей перелік є вичерпним, а тому даний спір підвідомчий господарським судам.

Але погодитися з зазначеним висновком суду касаційної інстанції не можна.

Згідно ч.2 ст. 60 КАСУ прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.

Як зазначено у ст. 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі – Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом ст. 20 Закону саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пункт 4 ст. 17 КАСУ визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Отже, спори за зверненням прокурора в порядку ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України в інтересах держави в особі відділень Фонду про стягнення зазначених санкцій підвідомчі адміністративним судам.

Відтак, Вищий господарський суд України, ухвалюючи постанову вийшов за межі своєї компетенції, у зв’язку з чим оскаржена постанова підлягає скасуванню, а справа — направленню до Вищого господарського суду України для виконання вимог ч. 2 п. 10 Прикінцевих та перехідних положень КАСУ.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11117—11120 ГПК України, Судова палата
п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. у справі № 20-9/169 скасувати.

Справу направити до Вищого господарського суду України для виконання вимог ч. 2 п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова є остаточна і оскарженню не підлягає.