---

01024, м. Київ, вул. П.Орлика, 4

тел./факс: 594-54-11, Е-mail: presa@scourt.gov.ua

На цьому наголосив Голова Верховного Суду України Василь Онопенко, виступаючи на Х позачерговому з’їзді суддів України, який відбувся 16 вересня 2010 року в Києві

Голова Верховного Суду нагадав присутнім, що існували різні точки зору щодо судової реформи. Суддівський корпус також мав своє бачення шляхів реформування, яке послідовно та наполегливо відстоював.

І наразі судді мають зайняти державницьку позицію, виходячи з інтересів суспільства та правосуддя. Адже істина народжується у спорах, а помирає у чварах, переконаний Василь Онопенко.

Прийняттям Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завершився період пошуку альтернатив реформування судової системи, визначено її вектор розвитку. І як позитив Голова Верховного Суду відзначив те, що значна частина положень нового закону спрямована на вирішення проблем судового процесу, без чого не можливе реформування судового устрою.

Водночас, наголосив Василь Онопенко, деякі нові процесуальні норми, навпаки, ускладнили здійснення судочинства і потребують перегляду.

Загальновідомо, що ефективність та оперативність правосуддя значною мірою залежать і від діяльності слідчих, прокурорів, захисників. А на сьогодні досудове слідство є найслабкішою стадією кримінального процесу. Тож судді підтримали ініціативу Глави держави невідкладно реформувати кримінальне судочинство.

Василь Онопенко навів конкретні приклади, коли суди стають заручниками недобросовісного виконання обов’язків працівниками тих органів, що забезпечують здійснення судочинства.

Зокрема, є випадки умисного зволікання слідчими із розслідуванням справ, зупинення ними провадження у кримінальних справах з надуманих підстав, недобросовісного проведення додаткових розслідувань (інколи справи поверталися прокурору більше 10 разів!).

На кінець І півріччя 2010 року суди не розглянули 3,5 тисячі справ, розгляд кожної третьої справи, за якими особи трималися під вартою і рахувалися за судами понад 6 місяців, відкладено через недоставку конвойними підрозділами підсудного до суду.

Голова Верховного Суду не залишив поза увагою ще одне ключове питання, що загострилося у зв'язку зі зміною системи судоустрою, – забезпечення однакової судової практики і єдності судової влади. Внесеними до процесуальних законів змінами, з одного боку, передбачається перегляд Верховним Судом судових рішень з підстав неоднакового застосування судом чи судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. А з іншого – запроваджується процедура допуску заяви про перегляд судових рішень через вищі спеціалізовані суди. Фактично все залежатиме від доброї волі вищих судів, які аж ніяк не зацікавлені у скасуванні своїх судових рішень.

На підтвердження цих слів Василь Онопенко навів приклад: раніше протягом одного місяця Судова палата у господарських справах Верховного Суду допускала до провадження близько 26 судових рішень, а за півтора місяці дії чинних процесуальних норм до Верховного Суду не надійшло жодного судового рішення у господарських справах.

На переконання голови найвищого судового органу, не сприятиме забезпеченню єдності судової практики і позбавлення Верховного Суду України повноважень щодо надання методичної допомоги та роз'яснення законодавства судам нижчого рівня.

Чисельні приклади, коли Верховний Суд вживав системних заходів та коригував судову практику у справах про контрабанду, корупцію, корпоративні спори, банкрутство, у справах, пов'язаних із діяльністю третейських судів, переконують у тому, що ці повноваження Верховному Суду мають бути повернуті. Більше того, наголосив Василь Онопенко, в умовах відсутності у Верховного Суду процесуальних механізмів касації вони мають бути розширені.

Законом "Про судоустрій і статус суддів" передбачено запровадження прецедентного характеру судових рішень Верховного Суду. Водночас цей, без сумніву, прогресивний крок знівельовано тим, що Верховний Суд не має повноважень ухвалювати судові рішення по суті спору, а лише наділений правом скасовувати судове рішення та направляти справу на новий судовий розгляд. За такого підходу взагалі немає прецеденту, констатував Голова Верховного Суду.

Говорячи про необхідність балансу між незалежністю суддів та їх відповідальністю, Василь Онопенко був вимушений звернути увагу на те, що нинішні норми Закону України "Про Вищу раду юстиції" стали домокловим мечем, занесеним над головою кожного судді.

Неоднозначними та суб’єктивними є й критерії порушення суддею присяги. Особливо це стосується такої підстави, як недотримання строків розгляду справи. Якщо врахувати, що на одного суддю в окремих судах припадає понад 250 справ та матеріалів на місяць, то шансу на своєчасний розгляд справ у суддів практично немає.

Безперечно, прийняттям Закону «Про судоустрій і статус суддів» не завершено судово-правову реформу, а зроблено перший вагомий крок. Коли ж дме вітер перемін, потрібно піднімати не щит, а вітрила, переконаний Голова Верхового Суду України. І на цьому шляху думка суддівського корпусу має бути врахована.