Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення й ухвали в цивільних справах у касаційному порядку 2008 Справи про земельні спори Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 травня 2008 р. (витяг)<br><I>Відповідно до змісту ч. 5 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст. 42 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЗК 1991 р. та ст. 42 ЗК власники квартир багатоквартирного будинку державного житлового фонду мають право користування закріпленою за будинком прибудинковою територією. Згідно з п. 2.4 чинного на час надання спірної земельної ділянки у користування позивачки Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або у спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 р. № 31/30/53/396, відведення земельної ділянки прибудинкової території відбувається на підставі затвердженого відповідним органом місцевого самоврядування проекту поділу території мікрорайону (кварталу)</I><br>

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст. 42 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЗК 1991 р. та ст. 42 ЗК власники квартир багатоквартирного будинку державного житлового фонду мають право користування закріпленою за будинком прибудинковою територією.

Згідно з п. 2.4 чинного на час надання спірної земельної ділянки у користування позивачки Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або у спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 р. № 31/30/53/396, відведення земельної ділянки прибудинкової території відбувається на підставі затвердженого відповідним органом місцевого самоврядування проекту поділу території мікрорайону (кварталу)


Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 травня 2008 р.
(витяг)

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Д.В. та Д.О. до В.С., В.М. та Р., третя особа — П. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а також за зустрічним позовом В.С., В.М. та Р. до Д.В., Д.О., виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі — Виконком), Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів про визнання незаконними державних актів на право власності та користування земельними ділянками за касаційною скаргою Д.В. та Д.О. на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2008 р., встановила наступне.

У вересні 2002 р. Д.В. та Д.О. звернулися до суду з позовом до В.С., В.М. та Р. про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, посилаючись на те, що земельні ділянки належить їм на законних підставах відповідно до державних актів на право власності та користування, однак відповідачі чинять їм перешкоди у користуванні ними.

У січні 2003 р. В.С., В.М. та Р. звернулися з зустрічним позовом до Д.В., Д.О. та Виконкому про визнання незаконними виданих відповідачам державних актів на землю з тих підстав, що спірні земельні ділянки належать до прибудинкової території будинку, в якому їм належать на праві власності квартири.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2007 р. первісний позов задоволено, а в зустрічному відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2008 р. рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання незаконним Державного акта на право постійного користування землею, виданого 1 липня 1999 р. на ім’я Д.О. скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким зазначений акт визнано незаконним. Також відмовлено у задоволенні первісного позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі Д.В. та Д.О. просять скасувати рішення апеляційного суду щодо відмови в їх позові та задоволенні зустрічного та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 10 Закону України від 19 червня 1992 р. № 2482-ХІІ “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст. 42 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЗК 1991 р. та ст. 42 ЗК власники квартир багатоквартирного будинку державного житлового фонду мають право користування закріпленою за будинком прибудинковою територією.

Згідно з п. 2.4 чинного на час надання спірної земельної ділянки у користування Д.О. Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або у спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 р. № 31/30/53/396, відведення земельної ділянки прибудинкової території відбувається на підставі затвердженого відповідним органом місцевого самоврядування проекту поділу території мікрорайону (кварталу).

Суд на зазначене уваги не звернув та не з’ясував чи відведена у встановленому законом порядку земельна ділянка прибудинкової території будинку, в якому В.С., В.М. та Р. належать на праві власності квартири, чи закріплено межі цієї земельної ділянки, чи справді спірну земельну ділянку площею 0,0011 га рішенням Виконкому від 18 травня 1999 р. надано у користування Д.О. за рахунок прибудинкової території, право на яку мають В.С., В.М. та Р. без вилучення її у встановленому законом порядку, відтак, чи наданням спірної земельної ділянки у користування Д.О. порушено право зазначених осіб на цю земельну ділянку та чиє підстави для висновку про те, що вони неправомірно чинять Д.О. перешкоди у її користуванні.

Крім того, суду слід було з’ясувати коло осіб, яким також належать на праві власності квартири в будинку і які, відповідно, мають право користування прибудинковою територією, та залучити їх до участі у справі як третіх осіб.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК є підставою для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу задовольнила частково: рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2008 р. в частині скасування рішення Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2007 р. та ухвалення в цій частині нового рішення скасувала і передала справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає.