Засоби масової інформації (далі – ЗМІ) відіграють вирішальну роль у забезпеченні права громадськості на інформацію. Загальною декларацією прав людини (стаття 19) право на свободу переконань і на їх вільне виявлення, зокрема, одержувати і поширювати інформацію, визнано одним із фундаментальних прав людини. Свобода вираження поглядів гарантується також статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, оскільки здійснення цих свобод пов’язане з обов’язками і відповідальністю, згідно з частиною другою статті 10 вказаної Конвенції воно може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, і для підтримання авторитету та безсторонності суду.

З огляду на зазначене має бути дотримано баланс між правом на свободу вираження поглядів та правом на незалежний і безсторонній суд, встановленим статтею 6 зазначеної Конвенції. Цей принцип отримав подальший розвиток у резолюціях і рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи, а також Парламентської Асамблеї Ради Європи. На зазначених засадах ґрунтуються рішення Європейського суду з прав людини, відповідно до практики якого публікації не мають ставити під сумнів статус суду як інституту об’єктивного вирішення правових спорів.

Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань гарантується також статтею 34 Конституції України із застереженням щодо необхідності, зокрема, підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Усвідомлюючи, що плюралізм думок є проявом демократизації суспільства, Рада суддів України дотримується переконання, що ЗМІ повинні мати змогу вільно повідомляти про функціонування судової системи та коментувати її діяльність. В Україні представники ЗМІ є повністю вільними при вирішенні того, які матеріали та в якому ракурсі мають бути представлені увазі громадськості. Судова система поважає роль стороннього спостерігача, яку відіграють ЗМІ з метою виявлення недоліків і конструктивної участі в удосконаленні здійснення судочинства. Неприпустимими є спроби перешкоджання ЗМІ у їхній діяльності або критичному висвітленні функціонування системи вітчизняного правосуддя.

Водночас з урахуванням факту все більшого укорінення в суспільстві стереотипів і розповсюдження негативного ставлення до діяльності судової влади Рада суддів України зауважує, що поширення інформації та коментування здійснення правосуддя є правом та функцією ЗМІ, проте це не має порушувати право осіб на незалежний і безсторонній суд.

На важливості суспільної довіри й поваги до судової влади як гарантії ефективної роботи судової системи наголошується в низці міжнародних документів. Зокрема, згідно з пунктом 3 Європейського статуту судді суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений. Ця ж вимога підкреслюється і у Висновку № 1 (2001) Консультативної Ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, а також у Висновку № 3 (2002) цієї Ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності.

Будучи свідомою того, що довіра суспільства до суду має комплексний характер і залежить від багатьох чинників, передусім, від ефективності судової системи, справедливості ухвалюваних судових рішень, поведінки суддів як в суді, так і поза його межами, Рада суддів України в той же час звертає увагу, що вплив ЗМІ на формування громадської думки та ставлення до судів є немаловажним, оскільки ЗМІ – основний засіб публічного механізму поширення інформації.

У цьому контексті особливе занепокоєння викликають окремі публікації, які свідчать про цілеспрямовану дискредитацію судів. Непоодинокими є факти довільного тлумачення обставин справи, як правило, на підставі однієї з версій подій, а висновок про упередженість суду при цьому ґрунтується на інформації, наданій однією зі сторін процесу. Існують випадки, коли автори заздалегідь роблять висновки про результати розгляду справи та упередженість суду.

Неприпустимими є випадки ствердження щодо вини осіб, стосовно яких провадження у справі ще не завершено, адже при цьому порушується презумпція невинуватості. Такі публікації, як правило, ґрунтуються на використанні упереджених джерел інформації та неперевірених фактах. Зазначені явища ставлять під загрозу авторитет і незалежність суду.

Яскравим прикладом цього є стаття «Під суддівським «прикриттям», опублікована 2 серпня 2012 року газетою «Україна молода». В ній висловлено думку про те, що справа за обвинуваченням десяти «перевертнів у погонах» у численних вимаганнях і фабрикаціях кримінальних справ «розвалиться» через «кумівського» суддю. Таке висловлювання до завершення розгляду справи судом, та ще й підтримане відомим народним депутатом, підриває довіру суспільства до суду.

Подібні публікації, які є непоодинокими в ЗМІ, в підсумку зумовлюють формування у суспільстві помилкових стереотипів про судову систему. Такі факти спотворюють правові уявлення населення, знижують рівень правосвідомості громадськості, сприяють поширенню правового нігілізму, підривають авторитет правосуддя в цілому.

Рада суддів України підтримує необхідність широкого висвітлення діяльності судової влади, обстоює заохочення співпраці судів із ЗМІ, оскільки одним з основних чинників недостатнього рівня довіри до суду є непоінформованість громадськості про дійсний стан справ у сфері здійснення правосуддя. Проте пріоритетом при цьому має бути захист прав учасників процесу та неупереджений розгляд судових справ.

З урахуванням викладеного Рада суддів України закликає ЗМІ утримуватися від дій, які могли б призвести до втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд і неповаги до суду, а також перешкоджання ухваленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Звернення прийнято на засіданні Ради суддів України 21 вересня 2012 року.