Відповідно до вимог ст. 286 КПК України при несвоєчасному врученні підсудному копії обвинувального висновку справа може бути розглянута в судовому засіданні, лише тоді, коли про це просить підсудний

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 грудня 2006 р. кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого А. На судові рішення щодо нього. Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 січня 2006 р. А. засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 29 листопада 2004 р. та остаточно визначено А. покарання – два роки шість місяців позбавлення волі. За ч. 3 ст. 313 КК України та ч. 1 ст. 317 КК України А. виправдано.

А. визнано винним у тому, що він 9 червня 2005 р. за місцем свого мешкання незаконно виготовив та зберігав без мети збуту психотропну речовину — препарат кустарного виготовлення із ефедрину вагою 0,31 г. Цього ж дня працівниками міліції під час огляду квартири А. було виявлено та вилучено цю психотропну речовину.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2006 р. вирок щодо А. залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений А. вказує про свою непричетність до вчинення злочину, посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення його права на захист. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень щодо А. — без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 398 КПК України, однією з підстав для скасування вир., ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

На думку колегії суддів, при розгляді справи щодо А. були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законні судові рішення.

Так, згідно з ч. 3 ст. 286 КПК України в разі невручення підсудному копії обвинувального висновку або вручення його в строк менший як три дні до розгляду справи в судовому засіданні розгляд справи належить відкласти на три дні з обов’язковим врученням підсудному цього документа для ознайомлення.

Як убачається з протоколу судового засідання, обвинувальний висновок А. був вручений 28 вересня 2005 р., тобто в день розгляду справи щодо нього, у зв’язку з чим підсудний попросив надати йому час для ознайомлення з цим документом.

Проте суд, незважаючи на цю обставину, продовжив розгляд справи і допитав в судовому засіданні свідків Б.Р. та Б.В., показання яких поклав в обґрунтування висновку про винність А. у вчиненні зазначеного у вир. злочину, чим суттєво обмежив право підсудного на захист.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, в мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не були.

Так, у судовому засіданні А. не визнав себе винним у незаконному виготовленні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту 9 червня 2005 р. та навів доводи на обґрунтування своїх показань.

Проте суд у вироку взагалі не навів оцінки доводів підсудного , на які він послався на свій захист.

Крім того, показання свідка Б.Р., наведені у вир., суттєво відрізняються від показань цього свідка, зазначених у протоколі судового засідання.

Так, у вир. зазначено про те, що Б.Р. у судовому засіданні підтвердив, що 9 червня 2005 р. він прийшов у гості до А., побачив флакон з рідиною і пішов у спальню запитати в А., що то за рідина, проте був затриманий працівниками міліції.

У той же час, згідно з показаннями цього свідка, викладеними у протоколі судового засідання, цей флакон з рідиною Б.Р. дала дівчина А. – Б.В., яка була у квартирі, а сам А. у цей час спав.

Як убачається з показань свідка Б.В. у судовому засіданні, вона підтвердила, що 9 червня 2005 р. її знайомий передав пакет для А., цей пакет вона принесла додому і залишила. Саме з цього пакета Б.Р. взяв флакон і пішов до А., який спав. У цей час зайшли працівники міліції, які виявили і вилучили психотропні речовини.

З матеріалів справи видно, що на порушення вимог ст. 334 КПК України, протиріч, які містяться в показаннях А., Б.Р. та Б.В., суд не усунув.

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону, які колегія суддів вважає істотними, уваги не звернув та залишив вирок місцевого суду без зміни.

За таких обставин постановлені щодо А. судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення, та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 395—396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу засудженого А. задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 січня 2006 р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2006 р. щодо А. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.