Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах в порядку виключного впровадження 2003 Ухвала від 30 травня 2003 р. у справі Г.

У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії


під головуванням
заступника Голови
Верховного Суду України Пилипчука П.П.,

за участю начальника
Головного управління
Генеральної прокуратури України Кривов’яза І.М.

розглянув у м. Києві 30 травня 2003 р. кримінальну справу за поданням п’яти суддів про внесення на судовий розгляд клопотання прокурора Одеської області про перегляд у порядку виключного провадження вироку Арцизького районного суду Одеської області від 18 січня 2000 р., ухвали Одеського обласного суду від 6 березня 2001 р. та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2001 р. щодо Г.

Вироком Арцизького районного суду Одеської області від 25 січня 2001 р. Г., 1982 року народження, раніше судимого:
      4 грудня 1999 р. Арцизьким районним судом
      за ч. 3 ст. 140 КК України на два роки позбавлення волі
      з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
      29 лютого 2000 р. ухвалою Одеського обласного суду
      цей вирок змінено, застосовано ст. 461 КК України і виконання вироку в частині основного покарання відстрочено на два роки зі сплатою штрафу 680 грн.,
засуджено: за ч. 2 ст. 140 КК України на два роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 140 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за ч. 3 ст. 17, ст. 140 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.

За сукупністю злочинів Г. визначено шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч. 3 ст. 42 КК України частково приєднано покарання за вироком Арцизького районного суду від 4 грудня 1999 р. (шість місяців позбавлення волі) і остаточно визначено шість років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Ухвалою Одеського обласного суду від 6 березня 2001 р. цей вирок змінено, зменшено розмір стягнення на користь В.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2001р. у задоволенні касаційної скарги захиснику відмовлено.

Г. засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

11 жовтня 1999 р. він, перебуваючи в будинку В., таємно заволодів її майном на суму 966 грн. 50 коп.

15 жовтня 1999 р. Г. проник у квартиру <…> в м. Арциз, звідки таємно викрав майно Л. на суму 1959 грн.

У середині жовтня 1999 р. Г. із метою крадіжки майна Р. намагався проникнути у квартиру <…>, але свій злочинний намір не довів до кінця з не залежних від його волі обставин.

22 жовтня 1999 р. Г. проник у будинок <…> і таємно заволодів майном В. на суму 468 грн. 15 коп.

У клопотанні прокурора порушено питання про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження через неправильне застосування кримінального закону.

Про це порушено питання і в поданні, підписаному п’ятьома суддями Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Кравченка К.Т., міркування начальника Головного управління Генеральної прокуратури України Кривов’яза І.М., який підтримав клопотання, перевіривши матеріали справи та викладені у клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Як видно зі справи, вироком Арцизького районного суду від 24 грудня 1999 р. Г. було засуджено за крадіжки, вчинені ним 30 серпня та 2 вересня 1999 р. Вироком цього суду від 18 січня 2001 р. його було засуджено за крадіжки, вчинені ним у жовтні 1999 р. Тобто ці злочини він вчинив до винесення першого вироку, яким, з урахуванням змін, внесених ухвалою обласного суду, його засуджено з відстрочкою виконання вироку. За останнім вироком від 18 січня 2001 р. Г. визначено покарання, яке належить відбувати реально.

За таких умов застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання не допускається, отже, кожен вирок повинен виконуватися самостійно.

Визначаючи Г. покарання за вироком від 18 січня 2001 р., суд неправильно застосував положення ч. 3 ст. 42 КК України, не взяв до уваги роз’яснення, що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 22 “Про практику призначення судами кримінального покарання” і припустився помилки.

Таким чином, питання про те, що остаточне покарання Г. за кількома вироками визначено судом неправильно, прокурором порушено обґрунтовано.

За наведених обставин із зазначених судових рішень слід виключити посилання суду на застосування ч. 3 ст. 42 КК України та приєднання покарання, не відбутого за попереднім вироком.
Керуючись статтями 4004, 40010 КПК України, Верховний Суд України
у х в а л и в:
клопотання прокурора Одеської області задовольнити.

Вирок Арцизького районного суду Одеської області від 18 січня 2000 р., ухвалу Одеського обласного суду від 6 березня 2001 р. та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2001 р. щодо Г. змінити. Виключити із зазначених рішень посилання на застосування ч. 3 ст. 42 КК України та часткове приєднання покарання, призначеного попереднім вироком.

Вважати Г. засудженим за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 18 січня 2001 р. за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст.140, ст.17, ч.3 ст.140 КК України 1960 р. та за сукупністю злочинів (ст. 42 КК України) на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

      Заступник Голови
      Верховного Суду України__________________________П.П. Пилипчук

      Доповідач – суддя
      Верховного Суду України__________________________К.Т. Кравченко