НБУ має право своїми нормативно-правовими актами встановлювати обмеження щодо операцій із застосуванням платіжних карток, у тому числі визначати максимальну суму емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, кошти за якою обліковуються на консолідованому картрахунку банку

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 5 квітня 2005 р.

Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу АКБ “Правекс – Банк” на постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 р. у справі за позовом АКБ “Правекс – Банк” до НБУ про визнання недійсним абзацу 2 п. 3.14 глави 3 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління НБУ від 27 серпня 2001 р. № 367,

в с т а н о в и в:

У березні 2003 р. АКБ “Правекс – Банк” звернувся у господарський суд м. Києва з позовом до НБУ про визнання недійсною постанови Правління НБУ від 27 серпня 2001 р. № 367 в частині встановлення максимального розміру суми емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, рівень якої не може перевищувати суму 1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті, а саме абзац 2 п. 3.14 глави 3 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого вказаною постановою.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що при прийнятті постанови від 27 березня 2001 р. № 367 НБУ вийшов за межі своїх повноважень та порушив права, законні інтереси позивача, як власника платіжних карток.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що вказану постанову прийнято відповідно до вимог законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23 квітня 2004 р. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що НБУ правомірно, в межах наданих йому повноважень встановив максимальний розмір суми емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, рівень якої не може перевищувати суму 1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті.

Суд зазначив, що визначивши максимальний розмір суми емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки відповідач не встановив обмежень у здійсненні власником правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном, а здійснив правове регулювання проведення банками банківських операцій, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2004 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 р. рішення залишено без змін. Верховним Судом України 10 березня 2005 р. за касаційною скаргою АКБ “Правекс – Банк” порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 р.. Скарга мотивується невідповідністю постанови Конституції України та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю – доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що НБУ прийняв постанову №226 від 4 червня 2003 р. “Про затвердження змін до Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням”, яке було затверджено постановою Правління НБУ від 27 серпня 2001 р. № 367, зокрема, в абзаці 2 пункту 3.14 глави 3 Положення встановлено, що максимальна сума емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, кошти за якою обліковуються на консолідованому картрахунку банку, не може перевищувати суму 1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті.

Повноваження НБУ щодо регулювання банківської діяльності та банківського нагляду визначені у главі 12 Закону “Про банки і банківську діяльність”, де пунктом 2 статті 66 встановлено, що однією з форм державного регулювання діяльності банків НБУ є встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківських технологій, створення електронних систем, автоматизації банківської діяльності та захисту банківської інформації згідно пункту 7 статті 7 Закону “Про НБУ” віднесено до функцій НБУ.

Нормативно-правові акти НБУ видані ним з питань, віднесених до його повноважень згідно з статтею 56 казаного Закону є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переводу коштів в межах України визначені у Законі “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”.

Статтею 13.1 цього Закону встановлено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмежень щодо цих операцій визначаються законами України та нормативно-правовими актами НБУ.

А статтею 15.4 цього ж Закону в редакції, яка була чинною на момент внесення оскаржуваних змін встановлено, що порядок проведення емісії платіжних карток та здійснення з ними операцій, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються НБУ відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи зазначене, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого висновку про те, що НБУ мав право своїми нормативно-правовими актами встановлювати обмеження щодо операцій із застосуванням платіжних карток, в тому числі визначати максимальну суму емітованої банком наперед оплаченої картки, кошти за якою обліковуються на консолідованому картрахунку банку.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 р. підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга позивача – без задоволення.

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 111¹⁷ – 111²⁰ ГПК, Верховний Суду України

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу АКБ “Правекс-Банк” залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 р. без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.