Припиняючи касаційне провадження за касаційним поданням прокурора на постанову апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 р. на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, Вищий господарський суду України виходив с того, що з 1 вересня 2005 р. набрав чинності КАС України, а розглянутий судом спір про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення є публічно-правовим та підлягає розгляду в прядку адміністративного судочинства, та не зважив на те, що оскаржувана постанова від 17 травня 2006 р. апеляційним господарським судом винесена внаслідок розгляду справи в порядку господарського судочинства, що унеможливлює здійснення касаційної перевірки цього судового рішення в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 108 ГПК України касаційною інстанцією у справах, розглянутих в порядку цього кодексу, є Вищий господарський суд України

У липні 2005 р. військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся у суд із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України „Івано-Франківський лісопромкомбінат” (далі — ДП), структурного підрозділу ДП пансіонат „Орел” до державної податкової інспекції у м. Алушті (далі — ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003602301/3/2899 від 13 серпня 2003 р. про донарахування 63 тис. 711 грн. податку на землю та застосування штрафних санкцій у сумі 31 тис. 855 грн. за порушення Закону України від 3 липня 1992 р. № 2535-ХІІ „Про плату за землю” за період 2001 р.—І півріччя 2003 р.; № 0003632301/3/2898 від 13 серпня 2003 р. про донарахування 239 грн. збору за забруднення навколишнього середовища та застосування штрафних санкцій у сумі 1 тис. 700 грн. за порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 „Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягування цього збору” та Інструкції про порядок вирахування і сплати збору за забруднення навколишнього середовища від 19 липня 1999 р. № 162/379 за період 2002 р.—І півріччя 2003 р.

Постановою Господарського суду АР Крим від 31 січня—3 лютого 2006 р. позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0003602301/3/2899 від 13 серпня 2003 р. по земельному податку.

В іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 р. постанову Господарського суду АР Крим від 31 січня—3 лютого 2006 р. змінено, у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2006 р. касаційне провадження за касаційним поданням Першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 р. припинено.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 21 серпня 2008 р. за касаційною скаргою ДП порушено провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2006 р.

У касаційній скарзі порушено питання про скасування ухвали Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2008 р. у зв’язку з виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення процесуального закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Припиняючи касаційне провадження за касаційним поданням Першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 р. на підставі п 1 ст. 80 ГПК, Вищий господарський суд України виходив з того, що з 1 вересня 2005 р. набрав чинності КАС, розглянутий судом спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення не може бути здійснений Вищим господарським судом України.

Проте з таким висновком погодитись неможна.

Правильно визначивши характер розглянутого судом спору, Вищий господарський суд України не зважив на те, що оскаржувана постанова від 17 травня 2006 р. Севастопольським апеляційним господарським судом винесена унаслідок розгляду справи в порядку господарського судочинства, що унеможливлює здійснення касаційної перевірки цього судового рішення в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 108 ГПК касаційною інстанцією у справах, розглянутих в порядку цього кодексу, є Вищий господарський суд України.

Враховуючи наведене висновок Вищого господарського суду України про те, що касаційне подання Першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 р. підлягає розгляду Вищим адміністративним судом України, є помилковим, а ухвала Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2006 р. підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ДП задовольнила: ухвалу Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2006 р. скасувала, а справу передала на розгляд до Вищого господарського суду України.