Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у касаційному порядку 2007 Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 лютого 2007 р. (витяг)<br><I>Відсутність обов’язкової ознаки об’єктивної сторони злочину як заподіяння самоправними діями значної шкоди підприємству виключає наявність в діях підсудних складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України; справа підлягає закриттю з підстав передбаченої ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України</I><br>

Відсутність обов’язкової ознаки об’єктивної сторони злочину як заподіяння самоправними діями значної шкоди підприємству виключає наявність в діях підсудних складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України; справа підлягає закриттю з підстав передбаченої ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України


Ухвала
колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 27 лютого 2007 р. (витяг)


Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 9 грудня 2005 р. про закриття кримінальної справи щодо В. та Б. них за ст. 356 КК України на підставі ст. 6 ч. 1 п. 7 КПК України за відсутністю скарги потерпілого та на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2006 р., В. і Б. обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. За цим обвинуваченням справа надійшла на розгляд до Ленінського районного суду м. Луганська з обвинувальним висновком.

Під час розгляду справи судом першої інстанції прокурор, який брав участь у розгляді справи, своїми постановами від 7 грудня 2005 р. змінив обвинувачення В. та Б., перекваліфікувавши їх дії з ч. 2 ст. 185 КК України на ст. 356 КК України.

Згідно із зазначеними постановами прокурора В. та Б. обвинувачено у самоправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку вчиненні дій, правомірність яких оспорюється підприємством — ТОВ, із заподіянням підприємству значної шкоди. Ці дії полягали у тому, що 25 лютого 2004 р. в денний час вони, перебуваючи в приміщенні ВАТ, самовільно вивезли майно цього товариства, залишкова вартість яких становить 607 грн 25 коп., вважаючи, що це майно належить їм і вони мають право на нього.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 9 грудня 2005 р. кримінальну справу щодо В та Б. за ст. 356 КК України закрито на підставі ч. 1 п. 7 ст. 6 КПК України за відсутністю скарги потерпілого. Закриваючи справу, суд послався на те, що представник цивільного позивача — Генеральний директор ВАТ відмовився подавати скаргу про притягнення В. та Б. до кримінальної відповідальності, що згідно зі ст. 27 і ст. 6 ч. 1 п. 7 КПК України виключає провадження у кримінальній справі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2006 р. постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 9 грудня 2005 р. щодо В. та Б. залишено без зміни.

У касаційній скарзі В. та Б. просять судові рішення про закриття кримінальної справи щодо них на підставі ч. 1 п. 7 ст. 6 КПК України скасувати, а кримінальну справу щодо них закрити на підставі ч. 1 п. 1 ст. 6 КПК України і ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України як за відсутністю події, так і відсутністю складу злочину в їх діях. Стверджують, що досудове слідство проведено з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, вони не ознайомленні з матеріалами справи, яка безпідставно закрита судом з нереабілітуючих їх підстав.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення В. та Б. на підтримання касаційної скарги, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 6 КПК України кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за скаргою потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КПК України не інакше як за скаргою потерпілого порушується справа про злочин, передбачений ст. 356 КК України, тільки у тому випадку, коли самоправними діями заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян.

Із матеріалів справи видно, що В. та Б. обвинувачувались у заподіянні шкоди правам та інтересам не окремих громадян, а підприємства — ВАТ, а тому при зміні обвинувачення прокурором на ст. 356 КК України суд не мав права закривати справу щодо В. та Б. за відсутністю скарги підприємства на підставі п. 7 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Згідно зі ст. 356 КК України кримінальна відповідальність настає за самовільне всупереч установленому законом порядку вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Як визнали В. та Б., вони дійсно вивезли з приміщення ВАТ майно, але вважали, що воно є списаним і належить їм, оскільки вони, тривалий час працюючи в ВАТ, витрачали свої кошти на ремонт і утримання цього майна.

Органами досудового слідства і прокурором у постанові про зміну обвинувачення встановлено, що вартість цього майна, що було вивезене В. та Б., становить 607 грн 25 коп., і саме в цьому розмірі ВАТ заподіяно значну шкоду.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначена шкода в сумі 607 грн 25 коп. не є значною для ВАТ, оскільки, як видно зі справи і пояснень цивільного позивача у суді, меблі знаходились у підприємства і обліковувались ним при інвентаризаціях з 1987 р., після вивезення були виявлені й повернуті підприємству, яке не зазнало значних втрат, внаслідок чого представник цивільного позивача відмовився подавати цивільний позов.

Відсутність такої обов’язкової ознаки об’єктивної сторони злочину як заподіяння самоправними діями значної шкоди підприємству виключає наявність в діях В. та Б. складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

За таких обставин кримінальна справа щодо них за ст. 356 КК України підлягає закриттю з підстави, передбаченої ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним змінити судові рішення щодо В. і Б. в частині підстави закриття щодо них кримінальної справи.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів


у х в а л и л а:

касаційну скаргу В. і Б. задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 9 грудня 2005 р. про закриття кримінальної справи щодо В. та Б. за ст. 356 КК України на підставі ч. 1 п. 7 ст. 6 КПК України та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2006 р., якою зазначену постанову залишено без зміни, змінити: кримінальну справу щодо В. та Б. за ст. 356 КК України вважати закритою на підставі ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України — за відсутністю в їх діях складу злочину, а не ч. 1 ст. 6 п. 7 КПК України.