У рамках вивчення та узагальнення судової практики розгляду кримінальних справ про злочини, пов’язані зі службовим підробленням (ст. 366 Кримінального кодексу України), Верховним Судом України вивчено питання щодо тлумачення і застосування судами терміна “офіційний документ”.

28 травня цього року на засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України обговорено та затверджено результати проведеного вивчення справ даної категорії.

Вивчення засвідчило, що у судів виникають певні труднощі щодо визначення предмету злочину, тобто визнання того чи іншого документа як офіційного. Складність цього питання зумовлена тим, що в Кримінальному кодексі України не визначено критеріїв, яким повинен відповідати офіційний документ як предмет службового підроблення.

Проблема ускладнюється тим, що в диспозиції ст. 366 Кримінального кодексу України паралельно з поняттям “офіційний документ” вживається поняття “документ”. У зв’язку з цим склалась неоднакова судова практика щодо визначення предмету злочину, передбаченого зазначеною статтею. Зокрема, одні суди вважають, що предметом даного злочину може бути як офіційний документ, так і документ. На думку інших судів, таким предметом, виходячи зі змісту диспозиції ст. 366 Кримінального кодексу України, є лише офіційний документ.

Розглядаючи справи, суди, як правило, визнавали офіційними документами такі, що містили певну інформацію, мали відповідні реквізити, були складені, засвідчені або видані службовими особами від імені органів місцевого самоврядування, установ та організацій або засвідчували факти, що мають юридичне значення, тощо.

Аналіз судової практики розгляду справ даної категорії дає підстави для висновку, що неоднакове застосування судами терміна “офіційний документ” пов’язане насамперед із недосконалістю диспозиції ст. 366 Кримінального кодексу України, яка потребує законодавчого вдосконалення та конкретизації наведених у ній понять.

Визначення термінів “офіційний документ” та “документ” можливе також шляхом внесення відповідних доповнень до ст. 27 Закону України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ, яка містить дефініції понять “документ”, “первинний документ” та “вторинний документ”.

За результатами проведеного вивчення та його обговорення на засіданні палати до Конституційного Суду України направлено інформацію стосовно існуючої судової практики для врахування при розгляді ним справи щодо офіційного тлумачення терміна “офіційний документ”, яке міститься у диспозиції ст. 366 Кримінального кодексу України.