під головуванням
заступника Голови
Верховного Суду України Пилипчука П.П.

за участю прокурора
Генеральної прокуратури України Кривов’яза І.М.


розглянув у м. Києві 30 травня 2003 р. кримінальну справу за клопотанням засудженого П. на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 18 лютого 2002 р. про приведення вироку Суворовського районного суду м. Херсона від 29 грудня 1998 р. у відповідність із КК України 2001 р.

Зазначеним вироком засуджено П., 1954 року народження, за ст. 86¹ КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 193 КК України – на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 42 КК України П. остаточно визначено покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Херсонського обласного суду від 25 травня 1999 р. вирок залишено без зміни.
П. засуджено за те, що він 23 травня 1997 р., викравши документи з ВО “Херсонінджилбуд” на одержання олії і скориставшись ними, 23–24 травня 1997 р. одержав на Каховській фабриці 8 тонн олії на суму 9 600 грн., яку привласнив.
Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 18 лютого 2002 р. вирок щодо П. приведено у відповідність із КК України 2001 р. З урахуванням вартості викраденого суд перекваліфікував дії засудженого зі ст. 86¹ КК України 1960 р. на ч. 4 ст. 185 КК України 2001 р. та за цим законом і за сукупністю злочинів визнав його засудженим на 10 років позбавлення волі.
У клопотанні засуджений П. порушує питання про перегляд постанови в порядку виключного провадження у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
У поданні п’яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України підтримано клопотання засудженого.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Колесника М.А., вислухавши думку прокурора Кривов’яза І.М. про необхідність задоволення клопотання засудженого П., перевіривши матеріали справи, судді Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії вважають, що клопотання засудженого підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з вироку суду, П. визнано винуватим у викраденні офіційних документів, що знаходилися на державному підприємстві, скориставшись якими, він викрав чуже майно вартістю 9 600 грн. За ці злочини його засуджено: за ст. 86¹ КК України 1960 р. на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 193 КК України 1960 р. – на один рік позбавлення волі; а за їх сукупністю – на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Врахувавши лише вартість викраденого, Білозерський районний суд Херсонської області привів вирок у відповідність із КК України 2001 р. Зокрема, суд перекваліфікував дії П. зі ст. 86¹ КК України 1960 р. на ч. 4 ст. 185 КК України 2001 р. та визнав його засудженим як за ч. 4 ст. 185 КК України 2001 р., так і за сукупністю злочинів на 10 років позбавлення волі.
Проте, перекваліфіковуючи злочинні дії засудженого та визначаючи йому покарання, передбачене КК України 2001 р., суд припустився помилок.
Як зазначено вище, при приведенні вироку у відповідність із КК України 2001 р. суд виходив тільки з вартості викраденого майна, але не врахував способу викрадення.
Вироком суду визнано, що П. викрав майно ВО “Херсонінджилбуду” шляхом зловживання довірою, тобто учинив шахрайство.
З огляду на спосіб викрадення та на вартість викраденого, яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, Білозерський районний суд Херсонської області під час приведення вироку у відповідність із КК України 2001 р. повинен був перекваліфікувати дії засудженого зі ст. 86¹ КК України 1960 р. не на ч. 4 ст. 185, а на ч. 3 ст. 190 КК України 2001 р.
Крім того, не врахувавши вимог ч. 2 ст. 10 Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 р., суд безпідставно залишив засудженому як за окремі злочини, так і за їх сукупністю покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Як видно з матеріалів справи, П. не відбув зазначеного покарання. Воно є більш суворим, ніж покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 190 КК України 2001 р., на яку перекваліфіковано дії засудженого.
Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 5 Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 р., Білозерський районний суд Херсонської області, окрім перекваліфікації дій засудженого за одним із злочинів, також повинен був привести у відповідність й покарання, призначене судом за ст. 86¹ КК України 1960 р., із покаранням, встановленим санкцією ч. 3 ст. 190 КК України 2001 р., але цього не було зроблено.
Утручаючись у вирок, суд також не звернув уваги й на те, що санкція ч. 1 ст. 357 КК України 2001 р. у порівнянні з санкцією ч. 1 ст. 193 КК України 1960 р. пом’якшує відповідальність за викрадення офіційних документів, які знаходилися на державному підприємстві. Як наслідок, він залишив без змін неправильну кваліфікацію дій засудженого за вищеназваним злочином та незаконно визнав, що засуджений за цей злочин повинен відбувати покарання у виді позбавлення волі, яке не передбачено санкцією ч. 1 ст. 357 КК України 2001 р.
Таким чином, суд неправильно застосував кримінальний закон, що істотно вплинуло на правильність судового рішення.
Керуючись статтями 400⁴, 400¹⁰ КПК України, Верховний Суд України

клопотання засудженого П. задовольнити.
Постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 18 лютого 2002 р. про приведення вироку Суворовського районного суду м. Херсона від 29 грудня 1998 р. щодо засудженого П. у відповідність із КК України 2001 р. змінити.
Перекваліфікувати дії засудженого П. зі ст. 86¹, ч. 1 ст. 193 КК України 1960 р. відповідно на ч. 3 ст. 190 та ч. 1 ст. 357 КК України 2001 р. та привести у відповідність покарання, призначене за ст. 86¹, ч. 1 ст. 193 КК України 1960 р., з покаранням, встановленим санкціями ч. 3 ст. 190 та ч. 1 ст. 357 КК України 2001 р., знизивши його до максимальної межі, встановленої санкціями нового Кодексу, тобто до восьми років позбавлення волі за ч. 3 ст. 190 КК України і до двох років обмеження волі за ч. 1 ст. 357 КК України.
На підставі ст. 42 КК України 1960 р. вважати П. засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 та ч. 1 ст. 357 КК України 2001 р., на вісім років позбавлення волі.



Головуючий_______________________________П.П. Пилипчук

Суддя-доповідач___________________________М.А. Колесник