Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2006 Постанова від 26 липня 2005 р. у справі за позовом ВАТ “Кримпобутрадіотехніка” до Бахчисарайського районного військового комісаріату про зобов’язання звільнити приміщення в будинку

Не розглянувши обставини, якими відповідач обґрунтував правомірність володіння та користування спірними приміщеннями, суди помилково застосували до правовідносин сторін положення статті 387 Цивільного кодексу України щодо права власника на витребування майна із чужого незаконного володіння


Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26 липня 2005 р.


Верховний Суд України за участю представника відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка” С., розглянувши касаційну скаргу Бахчисарайського районного військового комісаріату (далі – Військкомат) на постанову Вищого господарського суду України від 27.04.2005 р. № 2-20/11908-04,
в с т а н о в и в:

У липні 2004 р. відкрите акціонерне товариство “Кримпобутрадіотехніка” (далі – Товариство) звернулося в господарський суд Автономної Республіки Крим з позовом до Військкомату про зобов’язання звільнити приміщення в будинку по вул. Кримській, 10а в м. Бахчисараї.

Позивач зазначав, що на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 07.05.1996 р. № 575 створено Товариство, у статутний фонд якого за актом прийому-передачі від 06.07.2001 р. внесено майно на суму 291498 млн. крб., у тому числі нежитловий будинок по вул. Кримській, 10а в м. Бахчисараї. Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації зареєструвало право власності Товариства на цей будинок, проте будинок перебуває у фактичному володінні та користуванні Військкомату. Позов мотивувався посиланням на статті 317, 319, 321, 387 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на позов не надав.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2004 р. позов задоволено. Суд визнав установленим факт набуття позивачем права власності на будинок по вул. Кримській, 10а в м. Бахчисараї та зазначив, що перебування відповідача у вказаному будинку за відсутності для цього правових підстав перешкоджає позивачу здійснювати свої повноваження як власника майна. Суд вмотивував рішення посиланням на статтю 387 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2004 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2005 р. № 2-20/11908-04 зазначене рішення залишено без змін.

30 червня 2005 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою Військкомату порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 27.04.2005 р. № 2-20/11908-04. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування всіх судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів невідповідності оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального права. На обґрунтування цих мотивів зроблено посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, інформаційний лист Вищого господарського суду України від 25.11.2004 р. № 01-8/3041 “Про практику Верховного Суду України щодо застосування законодавства про позовну давність”, роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 р. № 01-6/438 “Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів”.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що будинок по вул. Кримській, 10а в м. Бахчисараї належить Товариству на праві власності, Військкомат займає приміщення в цьому будинку без правових підстав, а тому права позивача порушені і підлягають захисту шляхом витребування майна з незаконного володіння відповідача, як це передбачено статтею 387 Цивільного кодексу України.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди першої й апеляційної інстанцій розглянули справу односторонньо, не з’ясували дійсні права й обов’язки сторін стосовно предмета спору, не перевірили усі обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Вищий господарський суд України на це уваги не звернув.

На обґрунтування висновку про те, що позивач набув право власності на зазначений будинок, суди послалися на наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим від 07.05.1996 р. № 575 “Про створення ВАТ “Кримпобутрадіотехніка” та акт прийому-передачі майна, складений Фондом майна Автономної Республіки Крим та Товариством 6 липня 2001 р., до якого увійшла будівля “Побутрадіотехніка” по вул. Кримській, 10а в м. Бахчисараї.

При цьому суди не звернули уваги на вказівку в акті про те, що його складено станом на 1 грудня 1995 р.. Між тим, в суді апеляційної інстанції відповідач подавав докази, якими обґрунтовував виникнення підстав для розміщення Військкомату у спірних приміщеннях після вказаної дати, а саме:
- копію листа Товариства від 30.07.1996 р. № 183, адресованого Бахчисарайській районній державній адміністрації, у якому висловлювалась згода на передачу будівлі радіоательє по вул. Кримській, 10а для розміщення Військкомату взамін на інше приміщення;
- копію рішення 5 сесії 22 скликання Бахчисарайської міської ради від 27.09.1996 р., яким вирішувались питання про надання дозволу на передачу частини будівлі по вул. Фрунзе, 91 Товариству для розміщення телеательє та розміщення Військкомату в колишньому приміщенні телеательє;
- копію рішення 5 сесії 22 скликання Бахчисарайської міської ради від 27.09.1996 р., прийнятого за результатами розгляду клопотання Бахчисарайського радіотелеательє щодо надання пільги з комунального податку та звільнення від оплати за теплопостачання у зв’язку з передачею будинку по вул. Кримській, 10а Військкомату та переходом радіотелеательє в будинок по вул. Фрунзе, 91;
- копію рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради від 18.04.1997 р. № 132, яким надавався дозвіл на переобладнання приміщень будівлі колишнього телеательє по вул. Кримській, 10а для потреб Військкомату.

На вказаних доказах ґрунтувалася апеляційна скарга Військкомату, ці докази залучені до справи, але суди їх не оцінювали.

Суди не розглянули доводів Військкомату про те, що з урахуванням наданих ним доказів до участі у справі слід залучити органи, які в інтересах територіальної громади м. Бахчисарая управляють комунальною власністю, та Фонд майна Автономної Республіки Крим.

Крім того, визнавши позовні вимоги Товариства обґрунтованими, суди не перевірили доводів Військкомату щодо пред’явлення позову після закінчення строку позовної давності, та не дали цим доводам правової оцінки.

Враховуючи, що застосування норм матеріального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, судові рішення не можна визнати законними, у зв’язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 11117 – 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
постановив:

Касаційну скаргу Бахчисарайського районного військового комісаріату задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 27.04.2005 р. № 2-20/11908-04, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2004 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2004 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.