під головуванням заступника Голови Верховного Суду України

Пилипчука П.П.

за участю заступника Генерального Прокурора України

Кудрявцева В.В.

розглянула клопотання заступника прокурора Дніпропетровської області про перегляд у порядку виключного провадження вироку Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2002 р. щодо К., винесене на розгляд палат за поданням пяти суддів Верховного Суду України.


Вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2002 року

К., 1 квітня 1961 р. народження,
раніше судимого вироком
Орджонікідзевського міського суду
від 14 липня 1998 р. за частинами 2, 3 ст. 140 КК
України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,
постановою Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 22 лютого 2001 р.
в порядку ст. 408 КПК України звільненого
від відбування покарання на невідбутий строк
8 місяців 16 днів через тяжке захворювання,
засуджено за ст. 94 КК України на сім років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано частину покарання, невідбутого за вироком від 14 липня 1998 року, і остаточно до відбування К. призначено сім років п’ять місяців позбавлення волі.

У касаційному порядку справа не розглядалася.



Згідно з вироком К. визнано винуватим і засуджено за те, що в квітні 2001 року в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в квартирі гр. К. А., який теж був у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті сварки між ними кинув у голову останнього водопровідний кран, а потім дерев’яною палкою став завдавати К. А. удари у різні частини тіла та в голову, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

У клопотанні прокурор посилається на неправильність вироку в частині призначення засудженому покарання згідно зі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки Кримінальним кодексом України 2001 р. не передбачено застосування ст. 71 КК України у разі, коли за попереднім вироком мало місце звільнення від покарання через тяжку хворобу, і просить вирок у цій частині змінити. Про це порушується питання й у поданні суддів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Кияшка А.Я., прокурора, який підтримав клопотання, перевіривши матеріали справи, судді Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії дійшли висновку про необхідність задоволення клопотання.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що вирок щодо К. підлягає зміні у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Так, порядок повернення осіб, звільнених від відбування покарання відповідно до ст. 408 КПК України, урегульовано ч. 4 ст. 84 КК України, згідно з якою засуджений направляється для подальшого відбування покарання лише у випадку його одужання, інших умов законом не встановлено.

Як вбачається з вироку Орджонікідзевського міського суду від 10 вересня 2002 року, К. страждає на відкриту форму туберкульозу, що вказує на відсутність підстав для повернення засудженого для відбування покарання за попереднім вироком.

Кримінальним кодексом України 2001 р. не передбачено застосування ст. 71 КК України у разі, коли за попереднім вироком мало місце звільнення від покарання через тяжку хворобу.

Тому суд не мав підстав для призначення К. покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, тим самим неправильно застосував кримінальний закон.

За таких обставин вирок підлягає зміні, з нього слід виключити рішення про приєднання на підставі ст. 71 КК України частини покарання, призначеного К. за попереднім вироком.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 4004, 40010 КПК України, Верховний Суд України


Клопотання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2002 р. щодо К. змінити.

Виключити з вироку рішення суду про часткове приєднання К. на підставі ст. 71 КК України невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Вважати К. засудженим за ст. 94 КК України на сім років позбавлення волі.

Головуючий

П.П. Пилипчук

Суддя – доповідач

А.Я. Кияшко