головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Мачужак Я.В. і Дороніної В.П,,
за участю прокурора	Кривов’яза Я.І.
та адвокатів

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 червня 2005 р. кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого К. на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2004 р.

Цим вироком К., 5 квітня 1971 р. н., громадянин України, раніше неодноразово судимий, останній раз 25 травня 2004 р. Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст.ст. 296 ч. 2, 187 ч. 2, 304 КК України на дев’ять років позбавлення волі, –

засуджений за ст. 296 ч.1 КК України на два роки обмеження волі і відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2004 р. й остаточно визначено дев’ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком К. визнано винним у тому, що він 6 березня 2003 р. приблизно о 18 год. у стані алкогольного сп’яніння на вул. Калініна в м. Новоукраїнці побачивши Д., яка йшла по вулиці, діючи з хуліганських спонукань, завдав потерпілій удар кулаком в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження, а коли Д. намагалася вирватися К. порвав її шубу.

У касаційній скарзі засуджений К. просить скасувати вирок щодо нього, посилаючись на необґрунтованість його засудження, однобічність та неповноту досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, застосування органом досудового слідства недозволених методів. Засуджений вказує, що кримінальну справу відносного нього сфальсифіковано, у матеріалах справи відсутні будь-які докази про причетність його до злочину, передбаченого ст. 296 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про необхідність змінити вирок щодо К. у зв’язку з неправильним застосуванням ст. 71 КК України замість положень ч. 4 ст. 70 КК України при визначенні засудженому остаточного покарання з урахуванням попереднього вир. та відповідно частково задовольнити касаційну скаргу засудженого; перевіривши матеріали справи, обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів касаційного суду вважає, що вирок підлягає зміні у частині призначеного покарання засудженому і відповідно частковому задоволенню підлягає його касаційна скарга.

Як видно зі справи, органом слідства і судом досліджено всі обставини за обвинуваченням К. у вчиненні хуліганських дій щодо потерпілої Д., які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи засудженого у скарзі про неповноту й однобічність проведеного слідства у справі є необґрунтованими.

Висновок суду про доведеність обвинувачення К. підтверджується зібраними у справі доказами, і зокрема показаннями потерпілої, очевидця події свідка Ф., даними висновку судово-медичної експертизи про заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень, яким суд дав належну оцінку.

Відповідно до встановлених фактичних обставин справи дії К. правильно кваліфіковані за ст. 296 ч. 1 КК України.

Отже, при перевірці справи не виявлено допущених у справі з боку органів слідства і суду істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнули б за собою скасування вир., про що порушено питання засудженим у скарзі.

Водночас суд при визначенні остаточного покарання К. з урахуванням попереднього вир. Кіровського районного суду від 25 травня 2004 р. помилково застосував положення ст. 71 КК України.

Як видно зі справи, злочин, передбачений ст. 296 ч.1 КК України, за який К. засуджений останнім вироком, був вчинений ним у березні 2003 р., тобто до постановлення попереднього вир. від 25 травня 2004 р., а тому суд при визначенні остаточного покарання мав керуватися положеннями ч.4 ст. 70 КК України та визначити покарання за правилами сукупності злочинів, а не сукупності вироків, чого у даному випадку немає.

У зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону судова колегія вважає за необхідне змінити вирок щодо К. в частині призначеного покарання - виключити застосування ст. 71 КК України і визначити остаточне покарання засудженому на підставі ст. 70 ч.4 КК України.

Ураховуючи конкретні обставини справи, час вчинення злочину за ст. 296 ч.1 КК України, колегія суддів вважає за можливе при визначенні остаточного покарання засудженому застосувати принцип поглинення покарань.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу засудженого К. задовольнити частково.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2004 р. щодо нього в частині призначеного покарання змінити – виключити з вир. застосування ст. 71 КК України і замість цього закону визначити засудженому остаточне покарання з урахуванням попереднього вир. Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2004 р. на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення покарань у виді дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, обчислюючи строк відбуття покарання з 30 вересня 2003 р. та зарахувавши у цей строк перебування К. в ізоляторі тимчасового утримання з 26 по 30 липня 2003 р.

Головуючий:	Кравченко К.Т.
Судді:	Мачужак Я.В., Дороніна В.П.