Голові......................

Конституційного Суду України

СТРИЖАКУ А.А............

У тижневику “Дзеркало тижня” за 22 березня ц.р. опубліковано Вашу статтю “Про роль і місце КС”, у якій допущено некоректні висловлювання стосовно Верховного Суду України та суддів Верховного Суду України.

Дискутуючи щодо майбутнього конституційної юрисдикції в Україні, а також щодо пропонованих певними науковцями напрямів її реформування та не погоджуючись із позицією вчених, які пропонують ліквідувати єдиний орган конституційної юрисдикції та передати його повноваження відповідній палаті Верховного Суду України, Ви зазначаєте: “У даному випадку — замінимо незручний єдиний орган конституційної юрисдикції на кишенькову палату, підпорядковану голові Верховного суду та його заступникам, надамо про всяк випадок повноваження пленуму Верховного суду скасовувати її рішення, і... немає органу — немає проблеми” .

Розуміючи Ваше прагнення усіляко обґрунтувати необхідність подальшого існування Конституційного Суду України як єдиного в Україні органу конституційної юрисдикції, вважаю наведену аргументацію неприпустимою як у правовому, так і в етичному аспектах.

По-перше, говорячи про “заміну незручного єдиного органу конституційної юрисдикції на кишенькову палату Верховного суду”, Ви тим самим протиставляєте два вищих органи державної влади. Зі змісту цього протиставлення випливає, що на відміну від Конституційного Суду України Верховний Суд України є для когось (правда, невідомо — для кого) зручним і залежним, а його палати (треба так розуміти, що й його судді) — кишеньковими.

Таке протиставлення не має об’єктивних підстав і є юридично некоректним.

По-друге, слід мати на увазі, що саме Верховний Суд України справив істотний вплив на формування, становлення та діяльність єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. У період функціонування Конституційного Суду України до його складу було призначено 10 суддів Верховного Суду України, включаючи голову судової палати та секретаря Пленуму, які обиралися головами та заступниками Голови Конституційного Суду України. З нинішнього складу Конституційного Суду України 5 суддів у свій час були суддями Верховного Суду України.

По-третє, Вам, як колишньому голові апеляційного суду Закарпатської області та судді Верховного Суду України, має бути добре відомо, що між суддями судів загальної юрисдикції, включаючи Верховний Суд України, відсутні відносини підлеглості та підпорядкування. Судді не є підлеглими голови, заступника голови суду, голови палати чи колегії суду. Це рівною мірою стосується і Конституційного Суду України.

Основоположним принципом здійснення правосуддя є незалежність суддів та підкорення їх лише закону (стаття 129 Конституцією України). Гарантії незалежності поширюються і на суддів Конституційного Суду України (стаття 149 Основного Закону України).

По-четверте, хочу звернути Вашу увагу на той факт, що саме завдяки принциповій позиції і діям суддів Верховного Суду України у період минулорічної політичної кризи вдалося нейтралізувати відверте втручання в діяльність судів, унеможливити намагання “приватизувати” судову владу та запобігти руйнації судової системи.

Це, зокрема, виявилося у постановах Пленуму та Президії Верховного Суду України, участі суддів Верховного Суду України в діяльності Ради суддів України та VIII позачергового з’їзду суддів України, які ухвалили низку принципово важливих для забезпечення самостійності судів та незалежності суддів рішень.

При цьому судді судів загальної юрисдикції виступили на підтримку суддів Конституційного Суду України, який піддавався безпрецедентному тиску. 21 травня 2007 року Президія Верховного Суду України та президія Ради суддів України у своїй спільній Заяві відзначили, що “події, які останнім часом розгортаються навколо Конституційного Суду України і мають безпосереднє відношення до здійснення ним судочинства, загрожують основам конституційного ладу та національної безпеки України”.

13 червня 2007 року Пленум Верховного Суду України прийняв постанову № 8 “Про незалежність судової влади”, в якій, зокрема, наголошено, що “виходячи з того, що незалежність суддів є основною передумовою їх об’єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосудця підкоряється лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону... Незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв’язку з цим неприпустимими є: непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ”.

Таким чином, Верховний Суд України, судді Верховного Суду України вживають усіх можливих правових заходів для забезпечення незалежності суддів України.

Акцентую Вашу увагу на тому, що Верховний Суд України ніколи офіційно не висловлювався за передачу йому повноважень зі здійснення конституційної юрисдикції. Наведена Вами у статті дискусія започаткована науковцями, політиками, громадськими діячами з урахуванням зарубіжного досвіду. На мій погляд, з ними і потрібно полемізувати, за жодних умов не вдаючись до приниження ділової репутації інших державних органів та безпідставних тверджень про їх особливу залежність та “кишеньковість”.

Верховний Суд України та Конституційний Суд України мають установлені Конституцією України правові статуси відповідно найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції та єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. Вони мають різну законодавчо визначену компетенцію і як суб’єкти здійснення судочинства мають конструктивно співпрацювати в межах своїх повноважень в інтересах правосуддя.

Хочу підкреслити, що особисто я з повагою ставлюся до суддів Конституційного Суду України, багато з яких були моїми колегами по суддівській, парламентській та іншій службовій діяльності.

Виходячи з викладеного, зазначене вище Ваше твердження щодо Верховного Суду України вважаю таким, що не ґрунтується на фактах і положеннях Конституції та законів України.

У зв’язку з цим прошу Вас, шановний Андрію Андрійовичу, у подальшому враховувати вказані обставини і більш відповідально ставитись до висловлювань щодо Ваших колег — суддів судів загальної юрисдикції, у тому числі суддів Верховного Суду України.

Прошу також ознайомити з цим листом суддів Конституційного Суду України.

З повагою

Голова Верховного Суду України

. В. Онопенко