Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні 4 липня 2006 р. в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого Ш. на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 8 червня 2005 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2005 р.

Цим вироком засуджено

Ш., 29 травня 1969 р. народження,
раніше судимого:

- 16.11.1993 р. за ч.2 ст.229-6 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 04.02.1997 р. за ч.3 ст. 81 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
- 13.04.1999 р. за ст. 17, ч.4 ст. 81 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 17.07.2001 р. по відбуттю строку покарання ,-

- за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 314 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст. 120 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з Ш. на користь Кілійської центральної районної лікарні 94 грн. за лікування потерпілої Г. та на користь держави 42 грн. 23 коп. судових витрат.

Ш. визнано винним у тому, що він на початку жовтня 2004 р. в лісосмузі біля с. Новомиколаївка Кілійського району зірвав рослини коноплі, із верхівок яких шляхом подріблення виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - маріхуану, частину якої, вагою 585,9 г., що є великим розміром, зберігав для особистого вживання в квартирі №1 по вул. Леніна, 25 в с. Новомиколаївка Кілійського району.

Окрім того, проживаючи в будинку своєї співмешканки Г., Ш. шляхом її побиття, подавивши її волю до опору, умисно не менше трьох разів шляхом внутрішніх ін’єкцій увів їй в організм наркотичний засіб - розчин опію, що призвело до наркотичної залежності потерпілої Г.

Також, проживаючи зі своєю співмешканкою Г., Ш. з 2001 р. жорстоко з нею поводився, неодноразово бив її, принижуючи її людську гідність, застосовував до неї психічне та фізичне насильство, примушував її до виготовлення і вживання наркотичних засобів, що призвело до наркотичної залежності і в подальшому вживанню нею наркотиків, а 09.03.2005 р. на висловлене нею зауваження про припинення довготривалого вживання спиртного зі сторонніми особами, які знаходились у квартирі протягом декількох днів, Ш. знову побив Г., внаслідок чого вона, не витримавши жорстокого поводження з нею, систематичного приниження її людської гідності, вчинила замах на самогубство, для чого випила велику кількість таблеток „Ізоніазіда”, від яких могла померти, однак в результаті своєчасного надання медичної допомоги її було врятовано.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2005 р. апеляцію Ш. залишено без задоволення, а вирок Кілійського районного суду Одеської області від 8 червня 2005 р. щодо нього - без зміни.

У касаційній скарзі засуджений Ш., посилаючись на незаконне засудження його за ч.1 ст.120, ч.2 ст. 314 КК України внаслідок обмови з боку потерпілої Г. та свідків по справі; на неправильне застосування судом кримінального закону, зокрема, визнання ознаки повторності за ч.2 ст. 309 КК України і ознак ч. 2 ст.314, ч.2 ст. 309 КК України – вчинення злочинів особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 229-6 КК України 1960р. (ст. 309 КК України 2001р.), при погашеній судимості за це, а також на призначення йому надто суворого покарання та на формальний розгляд справи апеляційною інстанцією, просить судові рішення скасувати в частині засудження за ч.1 ст. 120, ч. 2 ст. 314 КК України, а за ч. 1 ст. 309 КК України, з виключенням зазначених вище кваліфікуючих ознак, пом’якшити покарання, застосувавши ст. 69 КК України, або скасувати вирок в повному обсязі з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи засудженого Ш., викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 8 червня 2005 р. не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, згідно з якими мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кожного із злочинів, форми вини і мотиви злочинів.

Зокрема, судом у вироку не вказано час і місце вчинення Ш. злочину, передбаченого ч.2 ст. 314 КК України, що має істотне значення для кваліфікації дій засудженого і визначення, погашені чи не погашені його попередні судимості з врахуванням вимог ч. 1 п. 5 ст. 55 КК України (1960р.), та для встановлення кваліфікуючих ознак злочинів, за які він засуджений.

Крім того, зазначивши у вироку, що жорстоке поводження до співмешканки Г., яке призвело до спроби її самогубства, Ш. здійснював з 2001 р., суд вийшов за межі пред’явленого Ш. обвинувачення, за яким вчинення цих дій йому інкриміновано в період з весни 2003 р. по осінь 2004 р. і 9 березня 2005 р.

Зазначені порушення є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції.

Оскільки апеляційний суд не звернув уваги на дані порушення, розглянувши справу відносно Ш. формально, не надавши відповідей на зазначені доводи Ш., викладені у його апеляції, та ухваливши рішення, зміст якого не відповідає вимогам ст.377 КПК України, підлягає скасуванню й ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 13.09.2005 р.

При новому судовому розгляді справи суду належить повно і всебічно дослідити всі обставини справи, наявні докази, дати їм належну оцінку, перевіривши доводи Ш. на свій захист, і постановити законний та обґрунтований вирок. У разі встановлення винуватості Ш. у вчиненні злочинів, суду належить правильно кваліфікувати його дії та призначити йому покарання відповідно до вимог закону.

З огляду на викладене, касаційна скарга засудженого Шершеньова О.В. підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу Ш. задовольнити частково.

Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 8 червня 2005 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2005 р. щодо Ш. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.