Якщо до касаційної скарги додану квитанцію, видану відділенням поштового зв’язку, з якої вбачається факт направлення іншій стороні рекомендованого листа, то повернення касаційної скарги без розгляду є незаконним, оскільки зазначена квитанція згідно із статтею 32 ГПК є доказом.

Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова на ухвалу Вищого господарського суду України від 4 січня 2005 р. у справі за позовом ТОВ “Нафтопромресурс” до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Оскарженою ухвалою Вищий господарський суд України повернув без розгляду касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2004 р. на підставі пункту п’ятого частини першої статті 1113 ГПК. Ухвала обґрунтована тим, що касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова просить скасувати ухвалу Вищого господарського суду України, вказуючи на порушення судом касаційної інстанції норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України посилався на те, що вона подана з пропуском встановленого процесуального строку, а клопотання про його відновлення задоволенню не підлягає.
Проте зазначений висновок суперечить фактичним обставинам справи.
Згідно зі статтею 110 ГПК касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. Якщо встановлений законом процесуальний строк пропущено, суд може визнати причину його пропуску поважною і відновити пропущений строк, як це передбачено статтею 53 цього Кодексу.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Право касаційного оскарження стороною рішення місцевого суду передбачено статтями 22, 107 ГПК. Необхідною умовою здійснення стороною цього права є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, як це передбачено пунктом 4 частини 1 статті 111 ГПК.
Заявляючи клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, ДПІ у Галицькому районі м. Львова вказувала на те, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2004 р. була надіслана їй лише 19 жовтня 2004 р., тобто коли строк подання касаційної скарги вже закінчився. Надіслання постанови апеляційного суду стороні як за межами строку, встановленого статтею 87 ГПК, так і поза межами строку, встановленого статтею 110 ГПК, об’єктивно позбавляє сторону можливості подати касаційну скаргу у встановлений строк.
Відтак, касаційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова повернута без розгляду безпідставно, а тому оскаржена ухвала Вищого господарського суду України незаконна і підлягає скасуванню, а касаційна скарга - передачі до Вищого господарського суду України для розгляду по суті.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111¹⁷ – 111²¹ ГПК, Верховний Суд України

Касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова задовольнити, ухвалу Вищого господарського суду України від 4 січня 2005 р. скасувати, а касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2004 р. разом зі справою передати до Вищого господарського суду України для розгляду по суті.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.