Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення й ухвали в цивільних справах у касаційному порядку 2007 Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 червня 2007 р. (витяг)<br><I>Порушення сторонами договірних правовідносин не передбачає відшкодування моральної шкоди, якщо інше не встановлено законом або договором</I>

Порушення сторонами договірних правовідносин не передбачає відшкодування моральної шкоди, якщо інше не встановлено законом або договором


Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 27 червня 2007 р.

(витяг)


Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Б.Д., Б.К., що діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього Б.С., до М., третя особа — орган опіки та піклування Комінтернівського РВК м. Харкова (далі — Орган опіки та піклування), про стягнення шкоди внаслідок невиконання умов договору, за касаційною скаргою М. на рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2007 р., установила наступне.

У липні 2005 р. Б.К. звернулася до суду з позовом до М., третя особа — агенція нерухомості “Абсолют” (далі — АН “Абсолют”), про стягнення грошових коштів за невиконаним попереднім договором купівлі-продажу.

Змінивши позовні вимоги, у червні 2006 р. Б.Д., Б.К. у своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього Б.С. звернулись у суд із позовом до М., третя особа — Орган опіки та піклування, про стягнення шкоди внаслідок невиконання умов договору.

Свої вимоги мотивували тим, що 30 травня 2005 р. між Б.К. та М. в АН “Абсолют” був укладений договір про намір укласти договір купівлі-продажу жилого будинку, розташованого в м. Харкові, у зв’язку з чим Б.К. передала відповідачу аванс у сумі 200 доларів США та для виконання умов цього договору продала квартиру в м. Харкові.

Посилаючись на те, що М. не виконав зобов’язання за вказаним договором, оскільки на його будинок було накладено арешт згідно з відповідною ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова, просили стягнути з відповідача збитки, пов’язані з невиконанням умов договору, а саме: 1 тис. 10 грн авансу, 1 тис. 10 грн неустойки, 70 тис. грн. збитків, 1 тис. 500 грн витрат на юридичну допомогу, 100 тис. грн. моральної шкоди, 1 тис. 500 грн витрат, пов’язаних з орендою квартири, 300 грн витрат, пов’язаних із висновком спеціаліста, 720 грн держмита.

Комінтернівський районний суд м. Харкова рішенням від 30 вересня 2006 р. позов Б.Д., Б.К., що діють у своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього Б.С., задовольнив частково: стягнув з М.В. на користь Б. К. 1 тис. 10 грн та 51 грн держмита.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2007 р. рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2006 р. змінено. Стягнуто з М. на користь Б.К. 5 тис. грн моральної шкоди та 1 тис. 500 грн витрат на юридичну допомогу.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі М. просив скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2007 р., залишивши в силі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2006 р., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом першої інстанції, 30 травня 2005 р. між Б.К. і М. був укладений договір про намір укласти договір купівлі-продажу.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Постановляючи рішення про стягнення з відповідача на користь Б.К. моральної шкоди, апеляційний суд не врахував ту обставину, що сторони у справі перебували в договірних правовідносинах, характер яких не передбачає відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права щодо відшкодування моральної шкоди, у зв’язку з чим відповідно до ст. 339 ЦПК рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в цій частині із залишенням у силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу задовольнила частково.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2007 р. в частині стягнення моральної шкоди скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2006 р..

У решті — рішення апеляційного суду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.