Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у порядку виключного провадження 2007 Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової колегії Верховного Суду України від 26 січня 2007 р. (витяг)<br><I>У разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається</I><br>

У разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається


Ухвала
спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та
Військової колегії Верховного Суду України
від 26 січня 2007 р. (витяг)


Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії розглянув у судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2007 р. справу за клопотанням заступника прокурора Житомирської області щодо М.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 7 червня 2002 р. М. засуджено за статтями 366 ч. 1, 368 ч. 2, 69, 70 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади представника влади строком на один рік і шість місяців і конфіскацією 1/3 частини його особистого майна та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком на один рік з покладенням на нього обов’язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком суду М. засуджено за те, що він, працюючи старшим інспектором, а з 9 лютого 2001 р. начальником оперативного сектору служби по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, в період із 22 вересня 2000 р. по 15 лютого 2001 р. вчиняв службові підроблення та одержував хабарі за сприяння в митному оформленні автомобілів.

У клопотанні заступник прокурора Житомирської області порушує питання про скасування вироку суду щодо М. у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам статті 334 КПК України, оскільки не містить доказів, на яких ґрунтується висновок суду про винуватість М., а суд не дослідив докази по справі, незважаючи на те, що засуджений не визнав вину на досудовому слідстві та відмовився давати показання в суді.

П’ять суддів Верховного Суду України вважають, що клопотання прокурора є необґрунтованим та приводять доводи на підтвердження свого висновку.

Разом з тим, в порядку ст. 395 КПК України п’ять суддів Верховного Суду України вносять подання на спільне засідання та просять вирок щодо М. змінити та виключити з вироку вказівку суду про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації 1/3 частини його особистого майна.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, заступника Генерального прокурора України, який вважав, що клопотання заступника прокурора не підлягає до задоволення, а вирок в порядку ст. 395 КПК України зміні, перевіривши матеріали справи та викладені у клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що клопотання не підлягає до задоволення, а вирок в порядку ст. 395 КПК України зміні.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Як вбачається з протоколу судового засідання, суд, діючи у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно обставин справи, які ніким не оспорювалися, про що зазначив у вироку.

Оскільки, відповідно до вимог статті 323 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, підстав посилатися у вироку на будь-які докази суд не мав.

Приймаючи рішення щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню, суд роз’яснив М. зміст ст. 299 КПК України, впевнився у добровільності та істинності позиції останнього, який погодився з таким порядком розгляду справи і не заперечував проти дослідження лише матеріалів, що характеризують його особу .

При цьому, як видно із протоколу судового засідання, М. повністю визнавав свою вину у пред’явленому обвинуваченні, розкаювався у вчиненому, та скористався своїм правом відмовитися давати показання.

Відповідно до вимог ст. 299 КПК України допит підсудного провадиться обов’язково, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань.

За таких обставин, посилання у клопотанні на порушення вимог закону щодо обов’язкового допиту підсудного є безпідставним, оскільки М. було надано право давати показання по суті справи, однак він цим правом не скористався.

Таким чином, доводи клопотання щодо порушення судом кримінально-процесуального закону при визначенні обсягу доказів та порядку їх дослідження при постановленні вироку суду є безпідставними.

Дії М. за статтями 366 ч. 1, 368 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно.

Основне покарання М. призначено правильно.

Разом з тим, суд неправильно застосував кримінальний закон, призначивши М. додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до положень ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання тільки у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікованого класу.

Виходячи з цього, вирок щодо М. підлягає зміні в порядку ст. 395 КПК України шляхом виключення з нього вказівки суду про застосування до засудженого додаткового покарання у виді конфіскації майна.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4004, 40010 КПК України, Верховний Суд України


у х в а л и в:

Клопотання заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України вирок Богунського районного суду м. Житомира від 7 червня 2002 р. щодо М. змінити.

Виключити з вироку вказівку суду про призначення М. додаткового покарання у виді конфіскації 1/3 частини його особистого майна.