При звільненні засудженої особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України конфіскація майна не може бути призначена

Вироком Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 28 грудня 2002 р. С. засуджено за ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 КК на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською діяльністю, та з конфіскацією половини майна; за ч. 2 ст. 364 КК із застосуванням ст. 69 КК на 3 роки позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською діяльністю; за ч. 1 ст. 212 КК до позбавлення на 2 роки права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською діяльністю; за ч. 2 ст. 366 КК на 3 роки позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською діяльністю; за ч. 1 ст. 366 КК на 1 рік обмеження волі з позбавленням на 1 рік права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською діяльністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів С. визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською діяльністю, та з конфіскацією половини майна.

Відповідно до ст. 75 КК С. звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки.

За викладених у вироку обставин С. визнано винуватою та засуджено за те, що вона, будучи директором МСП, за попередньою змовою з Ч. у період з 18 січня по 1 лютого 1996 р. шляхом зловживання службовим становищем привласнила державні кошти в особливо великих розмірах на суму 13 млрд. 960 млн. крб. (139 тис. 600 грн) та у цей же період внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склала та видала завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, С. зловживаючи службовим становищем, вчинила нецільове використання бюджетних коштів протягом грудня 1995 р. — лютого 1996 р., внаслідок чого державі було заподіяно шкоду на суму 56 млрд. 40 млн. крб. (560 тис. 400 грн.), що є тяжкими наслідками.

Також, С. будучи директором МСП у період з лютого 1995 р. по серпень 1996 р. умисно ухилялась від сплати податків шляхом приховування та заниження об’єктів оподаткування на суму 2 млрд 440 млн 361 тис. 693 крб. (24 тис. 403 грн) та у період з лютого 1995 р. по вересень 1996 р. вчинила службове підроблення, що призвело до тяжких наслідків.

В апеляційному порядку вирок щодо С. не переглядався.

У клопотанні про перегляд вироку з підстав, передбачених п. 2 ст. 400-4 КПК, прокурор Луганської області порушив питання про те що суд першої інстанції порушив вимоги п. 13 Прикінцевих та перехідних положень КК, призначивши С. покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК, а не за ч. 1 ст. 42 КК 1960 р. Також, в порушення вимог ст. 77 КК, суд необґрунтовано застосував до неї додаткове покарання у виді конфіскації половини майна.

Поданням п’яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, клопотання прокурора підтримано. На думку суддів, вирок суду щодо С. підлягає зміні з виключенням із нього додаткового покарання у виді конфіскації половини майна та застосування у вироку замість ст. 70 КК, ч. 1 ст. 42 КК 1960 р.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав клопотання та подання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, злочини за які засуджено С., вчинені до набрання чинності КК, а тому у вироку замість ст. 70 КК необхідно застосувати ч. 1 ст. 42 КК 1960 р.

Крім того, призначаючи С. покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською діяльністю, з конфіскацією половини майна та на підставі ст. 75 КК звільняючи її від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 77 КК, яка не передбачає застосування додаткового виду покарання — конфіскацію майна у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин Верховний Суд України змінив вирок Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 28 грудня 2002 р. щодо С: застосував у вироку ч. 1 ст. 42 КК 1960 р. замість ст. 70 КК, виключив з вироку застосування до засудженої С. додаткового покарання у виді конфіскації половини майна. Постановив вважати С. засудженою за ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 КК, ч. 2 ст. 364 КК із застосуванням ст. 69 КК, ч. 1 ст. 212 КК, частинами 1, 2 ст. 366 КК на підставі ч. 1 ст. 42 КК 1960 р. за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською діяльністю, зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням на 2 роки.