Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у порядку виключного провадження 2006 Ухвала від 10 лютого 2006 р. у справі за клопотанням заступника Генерального прокурора України – прокурора м. Києва, внесеним за поданням п’яти суддів, про перегляд у порядку виключного провадження вироку Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2003 р.

У Х В А Л А
спільного засідання Судової палати у кримінальних справах
та Військової судової колегії від 10 лютого 2006 р.

Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії розглянув 10 лютого 2006 р. в м. Києві кримінальну справу за клопотанням заступника Генерального прокурора України – прокурора міста Києва, внесеним за поданням п’яти суддів, про перегляд у порядку виключного провадження вироку Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2003 р., яким Д., 25 січня 1986 р. народження, громадянина України, раніше не судимого – засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України – на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України – на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів – на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком на 3 роки.
В апеляційному та касаційному порядку справа не розглядалась.

Д. засуджено за те, що 6 липня 2003 р. приблизно о 2 год. по вул. Привокзальній в м. Києві він проник в автомобіль ЗАЗ-1102, звідки таємно викрав майно Г.М. на суму 106 грн.; 24 вересня 2003 р. приблизно о 1 год. по вул. Вербицького в м. Києві – проник в автомобіль "Москвич", звідки таємно викрав майно Г. на суму 350 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 500 грн.; 3 жовтня 2003 р. приблизно в 0 год. 30 хв. по вул. Харківське шосе в м. Києві проник в автомобіль ВАЗ-2104, звідки таємно викрав майно Я. на суму 400 грн.; 31 жовтня 2003 р. приблизно о 1 год. по вул. Вербицького проник в автомобіль "Фольсваген-Транспортер", який належав ЗАТ "Новий канал", звідки таємно викрав майно на суму 495 грн.
Крім того, 8 липня 2003 р. приблизно о 4 год. Д. на вул. Харківське шосе в м. Києві проник в автомобіль "Ауді-100", звідки таємно викрав майно Г.П. на суму 15 грн., але злочин до кінця не довів з незалежних від його волі причин, оскільки був затриманий в автомобілі.

У клопотанні, внесеному за поданням п’яти суддів, про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження порушено питання про зміну вироку щодо Д. в частині призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, ст. 70 КК України і в частині визначення іспитового строку при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням з тих підстав, що за вимогами ст. ст. 12, 102, 104 КК України засудженому Д., який вчинив злочини середньої тяжкості у неповнолітньому віці, не могло бути призначено за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк більше 4 років, а іспитовий строк при звільненні від відбування покарання з випробуванням не міг бути встановленим на строк більше 2 років.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ прокурора, який підтримав клопотання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати та Військової колегії вважають, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності Д. у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений доказами, дослідженими судом за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України, і є правильним. Дії Д. за ч. 2 ст. 185 КК України; за ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно.

Разом з тим, призначаючи покарання неповнолітньому Д. за ч. 2 ст.185 КК України та обравши його у виді позбавлення волі, суд неправильно застосував кримінальний закон щодо розміру цього покарання.

У відповідності зі ст. 12 КПК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. Згідно з ч. 3 ст. 102 КК України покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому за злочин середньої тяжкості на строк не більше 4 років. Всупереч цьому положенню закону суд призначив неповнолітньому Д. за ч. 2 ст. 185 КК України покарання – 5 років позбавлення волі. З огляду на це, строк покарання Д. за цією статтею кримінального закону підлягає зменшенню.

З урахуванням викладеного, підлягає зміні і покарання, призначене Д. за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України і ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, правильно визнавши можливим звільнити Д. від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд неправильно застосував кримінальний закон в частині встановлення іспитового строку.

Згідно зі ст. 104 КК України іспитовий строк при звільненні від відбування покарання з випробуванням може бути застосований до неповнолітнього тривалістю від одного до двох років. Ці вимоги закону суд порушив, встановивши іспитовий строк неповнолітньому Д. в 3 роки, а тому в цій частині вирок суду також підлягає зміні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4004, 40010 КПК України, Верховний Суд України

у х в а л и в :

клопотання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2003 р. щодо Д. змінити: знизити строк призначеного йому за ч. 2 ст.185 КК України покарання до 4 років позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України і ч.2 ст. 185 КК України, призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі; а на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.