Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, має бути мотивовано з викладенням підстав, передбачених ст. 69 КК України, які необхідно вказувати у вироку.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні 7 вересня 2006 р. в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2005 р., яким засуджено І. за пунктами 8, 12 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на сім років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю вироків йому призначено остаточне покарання — сім років позбавлення волі; Б. за п. п. 8, 12 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю вироків йому призначено остаточне покарання — п’ять років позбавлення волі.

Суд визнав, що І. та Б. 5 березня 2005 р. у селищі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, приблизно о півночі, зайшли до хати раніше їм знайомого Л., вчинили там хуліганство, побили руками й ногами Я., заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, а коли Л. почав захищати свою співмешканку, то вони нанесли йому ногами й руками множинні удари по різним частинам тіла, в тому числі в голову й умисно вбили потерпілого.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку за м’якістю призначених покарань засудженим. На його думку, суд безпідставно застосував щодо засуджених положення ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав доводи касаційного подання і просив скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд, засуджених І. та Б., захисників І.О. й І.Л., які заперечували проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Обґрунтовуючи свій висновок про застосування щодо обох засуджених ст. 69 КК України, і призначаючи їм покарання, нижчі від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 115 КК України, апеляційний суд, як видно з мотивувальної частини вироку, послався лише на те, що обставиною, яка пом’якшує покарання Б., є вчинення ним злочину у неповнолітньому віці, а стосовно І. він таких висновків фактично не зробив.

Проте при вирішенні цього питання суд мав належно досліджувати й оцінювати всі обставини, що мають істотне значення, та враховувати, що ст. 69 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є як умови, так і підстави, про які необхідно вказувати у вироку.

Суд визнав, що І. та Б. умисно вбили потерпілого у його власному будинку, що цей злочин вони вчинили за попередньому змовою групою осіб, в нетверезому стані і в зв’язку з тим, що потерпілий став на захист своєї співмешканки, яку засуджені побили, тобто потерпілий у даному разі виконував громадський обов’язок. Наведені обставини суд зазначив у вироку, але в повній мірі їх не врахував.

Суд зазначає, що засуджені характеризуються позитивно, проте в характеристиці засудженого Б. йдеться про те, що він схильний до правопорушень.

Отже, питання про застосування ст. 69 КК України вирішено однобічно, без урахування визнаних судом обтяжуючих обставин і належного мотивування, тому вирок є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 394—398 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2005 р. щодо І. та Б. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.