Закони України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств" та закони про Державний бюджет на певний період, "Про місцеве самоврядування" регулюють різні сфери правового регулювання. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, тому що такий податок є загальнодержавним

17 березня 2009 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі – СДПІ) справу за позовом прокурора м. Луганська (далі — прокурор) в інтересах держави в особі СДПІ до Луганської міської ради, за участю третіх осіб: міського комунального підприємства (далі – МКП) "Теплозабезпечення", Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (далі — ЛМКП "Теплокомуненерго"), МКП "Міськводоканал", МКП "Луганськ-житло", МКП "Благоустрій Жовтневого району", МКП "Жилсервіс", МКП "Жилкомфорт", про визнання недійсними рішень,
У листопаді 2005 р. прокурор звернувся з позовними вимогами в інтересах СДПІ про визнання незаконним та нечинним пункту 4 рішення ХХІІІ сесії Луганської міської ради 4 скликання від 14 вересня 2004 р. № 23/4 "Про внесення змін до міського бюджету на 2004 рік та цільової програми соціального захисту населення на 2004–2005 роки "Турбота", а саме слова: "Встановити з 1 жовтня 2004 р. та до кінця 2004 р. додаткову пільгу щодо оподаткування податком на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності, звільнивши від його сплати у розмірі 100 відсотків ЛМКП "Теплокомуненерго" та МКП "Теплозабезпечення" з моменту прийняття цього рішення, тобто з 14 вересня 2004 р.; про визнання незаконним і нечинним пункту 6 рішення ХХХVI сесії Луганської міської ради 4 скликання від 27 вересня 2005 р. № 36/6 "Про внесення змін до міського бюджету на 2005 рік", а саме слова: "Внести зміни до пункту 4 рішення сесії Луганської міської ради від 14 вересня 2004 р. № 23/4 "Про внесення змін до міського бюджету та цільової програми соціального захисту населення на 2004–2005 рр. "Турбота", установивши нульову ставку податку на прибуток для ЛМКП "Теплокомуненерго" та МКП "Теплозабезпечення" з моменту прийняття рішення, тобто з 27 вересня 2005 р.; про визнання незаконним і нечинним пункт 7 цього ж рішення, а саме слова: "Встановити з 1 жовтня 2005 р. до кінця 2005 р. нульову ставку податку на прибуток для ЛМКП "Теплокомуненерго", МКП "Міськводоканал", МКП "Луганськ-житло", міськМКП "Благоустрій Жовтневого району", МКП "Жилсервіс", МКП "Жилкомфорт" з моменту його прийняття, тобто з 27 вересня 2005 р.

Господарський суд Луганської області рішенням від 10 січня 2006 р., залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2006 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2007 р., відмовив у задоволенні позовних вимог.

У скарзі до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами СДПІ, пославшись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просила її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд застосував положення законів України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування", від 25 червня 1991 р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування", від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у цій справі інакше, ніж під час розгляду іншої справи 6 листопада 2008 р..

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, заслухавши представників сторін та третіх осіб, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Суди встановили, що оспорені рішення є нормативно-правовими актами і стосуються платників податків комунальної форми власності: МКП "Теплозабезпечення", ЛМКП "Теплокомуненерго", МКП "Луганськ-житло", МКП "Благоустрій Жовтневого району", МКП "Жилкомфорт". Вказані підприємства є платниками податку на прибуток.

Єдиним органом законодавчої влади в України відповідно до статті 75 Конституції України є парламент — Верховна Рада України.

Згідно зі статтею 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Основним та іншими законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. За статтею 143 Конституції до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься затвердження відповідних місцевих бюджетів та вирішення інших питань місцевого значення, віднесених законом до компетенції місцевого самоврядування. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.

Частиною 2 статті 1 Закону "Про систему оподаткування" передбачено, що міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до підвідомчого їм бюджету.

Пунктами 28 та 29 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування" визначено виключну компетенцію міських рад щодо прийняття рішень про надання пільг по місцевих податках і зборах, встановлення для підприємств комунальної власності відповідних територіальних громад розміру частки прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету. А статтею 25 цього Закону передбачено, що місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією, цим та іншими законами до їх відання. Надання органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження часткою прибутку окремих підприємств, яка зараховується до місцевого бюджету, не дає їм права встановлювати пільги з податку на прибуток, приймати рішення щодо розміру сум цього податку, що мають зараховуватися до бюджетів.

Частиною 3 статті 1 Закону "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Одночасно статтями 14, 15 цього Закону визначено загальнодержавні податки та збори, а також місцеві податки та збори. Податок на прибуток підприємств належить до перших із перерахованих.

Статтею 15 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об’єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. Вказані положення узгоджуються із загальними принципами, викладеними в частині 3 статті 1 Закону "Про систему оподаткування", зміст якої було зазначено вище.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 69 Бюджетного кодексу України податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до місцевих бюджетів, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Крім цього, статтею 55 Закону України від 27 листопада 2003 р. № 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та статтею 48 Закону України від 23 грудня 2004 р. № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є міські ради, належить у 2004-му та 2005 роках відповідно до доходів загального фонду місцевих бюджетів та зараховується відповідно до місцевих бюджетів".

Встановивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, Верховна Рада України не наділяла органи місцевого повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які би передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Установивши пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції, законів та перевищив свої повноваження. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватися до місцевого бюджету та в разі відсутності у них потреби орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був їх скерувати до державного бюджету.

Закони "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств" та закони про Державний бюджет на певний період, "Про місцеве самоврядування" регулюють різні сфери правового регулювання. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, тому що такий податок є загальнодержавним.

Оскільки справу розглянуто з неправильним застосуванням норм права, її слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись частиною 2 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2007 р., постанову Луганського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2006 р. та рішення Господарського суду Луганської області від 10 січня 2006 р. скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.