Підставами повернення справи на додаткове розслідування, суд визнав обставини, які можуть бути усунені під час судового розгляду, в порушення ст. 281 КПК України і постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування”.
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2006 р. кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи на постанову попереднього розгляду справи апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2006 р., якою кримінальну справу по обвинуваченню З. за ст. ст. 115 ч. 2 п. 10, 153 ч. 3, 309 ч. 1, 263 ч. 1 КК України повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування.

З. обвинувачується у вчиненні умисного вбивства, поєднаного з насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом та в незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Повертаючи справу для проведення додаткового розслідування суд зазначив, що під час досудового слідства було допущено ряд порушень КПК України, без усунення яких справу неможливо призначити до судового розгляду, а саме: у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 132 КПК України, якщо обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, підпадаючих під ознаки різних статей кримінального кодексу, у постанові про притягнення у якості обвинуваченого має бути зазначено, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.

Пред’являючи обвинуваченому З., слідчий не розмежував дії обвинуваченого за ч. 2 п. 10 ст. 115 і ч. 3 ст. 153 КК України, допустивши натуралізацію дій обвинуваченого; 12 липня 2006 р. слідчим порушено кримінальну справу щодо З. за ч. 2 ст. 153 КК України, проте рішення під час досудового слідства не прийняте; обвинуваченому З. інкриміновано вчинення злочину під час умовно-дострокового звільнення. У постанові про притягнення в якості обвинуваченого і в обвинувальному висновку не зазначено, на який термін був умовно-достроково звільнений З.; З. обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, на час вчинення злочину ніде не працював. Орган досудового слідства не в повній мірі встановив його особу — характеристика із місць позбавлення волі до справи не приєднана; при виконанні вимог ст. 218 КПК України обвинуваченому пред’являються для ознайомлення всі матеріали справи у підшитому вигляді. Проте, органом досудового слідства подання в порядку ст. 231 КПК України підшивається після виконання з обвинуваченим ст. 218 КПК України; у відповідності зі ст. 223 КПК України при складанні обвинувального висновку, якщо вчинено декілька злочинів, викладаються обставини вчинених злочинів один за одним у хронологічному порядку, або, від більш тяжкого до менше тяжкого злочину.

В порушення зазначених вимог, у описовій частині обвинувального висновку викладено два епізоди злочину, наведений аналіз доказів, а потім викладені інші епізоди обвинувачення.

На думку суду, зазначені порушення вимог закону не можуть бути усуненими без повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Прокурор у касаційному поданні, не погоджуючись з рішенням суду, ставить питання про його скасування, оскільки на його думку, воно постановлено з порушенням норм кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає його обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” суддя під час попереднього розгляду кримінальної справи вправі за власною ініціативою повернути справу на додаткове розслідування лише у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Таких порушень, на думку колегії суддів, органами досудового слідства допущено не було.

Відсутність конкретизації обставин вчинення злочину прокурор у відповідності зі ст. 277 КПК України вправі усунути під час судового розгляду справи, шляхом зміни обвинувачення.

Не може служити підставою для повернення справи на додаткове розслідування і та обставина, що подання, винесене слідчим в порядку ст. 231, підшите до матеріалів справи після виконання вимог ст. 218 КПК України, оскільки це порушення не є суттєвим, а за необхідності обвинувачений може бути ознайомлений з ним.

В судовому засіданні можуть бути усуненні і інші упущення досудового слідства, на які суддя посилається у своїй постанові.

Оскільки постанова апеляційного суду Автономної Республіки Крим не відповідає вимогам ст. 281 КПК України і постанові Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування”, то така підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394—396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2006 р. про повернення кримінальної справи по обвинуваченню З. у вчиненні злочинів передбачених ст. 115 ч. 2 п. 10, ст. 153 ч. 3, ст. 309 ч. 1, ст. 263 ч. 1 КК України на додаткове розслідування — скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.