Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення й ухвали в цивільних справах у касаційному порядку 2008 Справи про захист прав на винаходи Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 червня  2008 р. (витяг)<br><I>Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 28 Закону від 15 грудня 1993 р. № 3687-XII “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.<br>Отже, згідно із зазначеною нормою закону для встановлення того, що продукт виготовлений із застосуванням винаходу, необхідно проводити оцінку формули винаходу та вирішувати питання про використання ознак такої формули у продукті</I>

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 28 Закону від 15 грудня 1993 р. № 3687-XII “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Отже, згідно із зазначеною нормою закону для встановлення того, що продукт виготовлений із застосуванням винаходу, необхідно проводити оцінку формули винаходу та вирішувати питання про використання ознак такої формули у продукті


Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 25 червня 2008 р.

(витяг)


У вересні 2004 р. Ф. звернувся до суду з позовом до державного підприємства (далі — ДП) “Завод імені В.О.Малишева”, треті особи: казенне підприємство (далі — КП) “Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова”, Д. і Р. — про стягнення авторської винагороди та укладення угоди, посилаючись на те, що він є одним із авторів секретного винаходу, який відповідач використовував при виготовленні танків, однак авторської винагороди йому не виплачували, угоди про її виплату не укладено.

Під час розгляду позивач змінив та доповнив позов і просив стягнути 188 тис. 83 грн на відшкодування збитків (упущеної вигоди) та 10 тис. грн заподіяної неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2007 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 листопада 2007 р., у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Ф. просив скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд, посилаючись на незаконність судових рішень, порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що Ф. з 1971 р. до 1998 р. працював у КП “Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова” інженером конструктором, начальником сектору. 4 січня 1988 р. в державному реєстрі винаходів СРСР було зареєстровано винахід, на який Державним комітетом СРСР у справах винаходів та відкриттів було видано авторське свідоцтво (пріоритет винаходу від 16 березня 1987 р.), одним із авторів цього винаходу був Ф., проте винахід був секретним і його назва в авторському свідоцтві не зазначена. Дія авторського свідоцтва СРСР була припинена на території України 15 грудня 1999 р. у зв’язку з видачею за заявою Ф., як автора, та КП “Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова” посвідчення на винахід, що становить державну таємницю, і таке посвідчення діяло до 9 березня 2005 р.

Також установлено, що авторство позивача щодо винаходу за авторським свідоцтвом відповідачем не оспорюється, протягом 1997—1999 рр. у цеху ДП “Завод імені В.О.Малишева” виготовлялися вироби (танки) для іноземного замовника.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що за відсутності відповідного висновку експертизи неможливо встановити факт використання відповідачем при виготовленні танків винаходу позивача та який економічний ефект при цьому був отриманий, а надані Ф. акти про використання пропозиції від 4 березня 1997 р. та пояснення свідків і спеціаліста не є допустимими доказами.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 28 Закону від 15 грудня 1993 р. № 3687-XII “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (далі — Закон № 3687-XII) продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Згідно із зазначеною нормою закону для встановлення того, що продукт виготовлений із застосуванням винаходу, необхідно проводити оцінку формули винаходу та вирішувати питання про використання ознак такої формули у продукті.

В обґрунтування позову Ф. посилався на те, що він не має об’єктивної можливості особисто надати усі необхідні документи й відомості, які містять інформацію про винахід та його використання, оскільки винахід був секретним, такі документи перебувають в розпорядженні відповідача й КП “Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова”, а для підтвердження його вимог просив витребувати у КП “Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова”, КП “Київський ремонтно-механічний завод”, ДП “Харківський бронетанковий ремонтний завод” відповідну технічну документацію, креслення, специфікації, каталоги та дати їм оцінку.

На підтвердження позовних вимог Ф., крім іншого, надав суду також акт про відповідність реалізованого в спірному об’єкті технічного рішення формулі винаходу по авторському свідоцтву, складений комісією КП “Київський ремонтно-механічний завод”.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК таких пояснень належним чином не перевірив, надані докази всебічно та повно не дослідив, поклав на позивача тягар доведення факту використання ДП “Завод імені В.О.Малишева” секретного винаходу, при цьому в достатньому обсязі не сприяв йому в отриманні доказів, зосередився виключно на тому, що подані Ф. акти про використання пропозиції відрізняються один від одного та є недопустимими доказами, однак не звернув уваги на особливість спірних правовідносин та обставин справи, з огляду на положення ст. 28 Закону № 3687-XII не дав оцінки акту про відповідність реалізованого в зазначеному об’єкті технічного рішення формулі винаходу по авторському свідоцтву, складеному комісією КП “Київський ремонтно-механічний завод”, не навів мотивів, за яких не прийняв такий доказ, а також не вмотивував і свого висновку про недопустимість пояснень свідків та спеціаліста як доказів.

Суд не дослідив формулу винаходу Ф., технічну документацію продукту — спірного об’єкту, в зв’язку з чим фактично не вирішив питання про наявність чи відсутність ознак формули винаходу у продукті.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Ф. задовольнила: рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 листопада 2007 р. скасувала і передала справу на новий розгляд до суду першої інстанції.