На цьому наголошувалося під час зустрічі Голови Верховного Суду України Василя Онопенка та суддів Верховного Суду із суддею Європейського суду з прав людини від України Ганною Юдківською

На зустрічі зазначалося, що обмеження повноважень Верховного Суду України в результаті здійсненої судової реформи створило унікальну ситуацію у вітчизняному судочинстві. Адже такого заниженого статусу, який сьогодні має найвищий судовий орган України, немає жоден верховний суд країн Європи. В Україні він навіть позбавлений права узагальнювати судову практику і давати роз’яснення щодо однакового застосування судами закону. Водночас у державі, де діє принцип верховенства права, неприпустимим є неоднакове застосування закону.

Ганна Юдківська зауважила на тому, що ефективним засобом судового захисту людини є той, який вона може обрати сама. Нині ж із прийняттям нового закону про судоустрій Верховний Суд України більше не є ефективним засобом захисту. Допуск про перегляд справи у найвищій (за Конституцією) судовій інстанції країни надаватимуть вищі спеціалізовані суди. Як часто співпадатимуть їхні бажання із бажаннями громадян, і чи не є це прямим порушенням прав людини в Україні – питання надзвичайно важливе. Вона висловила сподівання, що в частині повноважень Верховного Суду України щодо здійснення правосуддя закон буде змінено.

Учасників зустрічі цікавило, чи може Європейський суд з прав людини розцінювати позбавлення можливості громадян України права безпосередньо звертатися до Верховного Суду України порушенням права на судовий захист, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже існування суду, до якого громадянин не можуть звернутися, – це нонсенс. Такого немає ніде у світі.

На зустрічі було з’ясовано позицію Європейського суду з прав людини щодо звернень громадян України, яких практично змусили шукати правди «по світах», оскільки рішення вищого спеціалізованого суду є фактично остаточним у справі, а до Верховного Суду, як було раніше, людина звернутися не може. Як повідомила Ганна Юдківська, уже є рішення Європейського суду з прав людини за зверненням громадянина України, у справі якого остаточне рішення в Україні ухвалював Виший адміністративний суд України.

Ганна Юдківська також поінформувала українських колег про те, що останнім часом підвищуються вимоги Європейського суду з прав людини до держав–учасниць Конвенції щодо забезпечення справедливого судочинства. Вона досить детально розповіла про суть розуміння Європейським судом з прав людини змісту поняття «справедливе судочинство».

Василь Онопенко зауважив, що судова практика Європейського суду з прав людини є найбільш об’єктивним критерієм оцінки правової та судової системи кожної держави–учасниці Конвенції, а також головним орієнтиром для побудови ефективного механізму захисту прав людини. І збільшення кількості рішень у справах, стороною яких є Україна, має бути надзвичайно важливим сигналом для органів державної влади, зокрема й судової, про те, що система захисту прав людини в Україні потребує істотного вдосконалення.

Пані Юдківська також висловила занепокоєння збільшенням кількості звернень українських громадян до Європейського суду з прав людини. Аналізуючи цю ситуацію, судді Верховного Суду України поінформували суддю Європейського суду з прав людини про критичний стан із розглядом справ у Верховному Суді, що склався у зв’язку зі змінами в чинному законодавстві.

Судді Верховного Суду констатували, що через прогалини у законодавчому регулюванні десятки справ, які надійшли до Верховного Суду до 30 липня 2010 р. (до набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів»), «зависли» у повітрі, зокрема, це стосується кримінальних справ, у яких засуджені відбувають покарання у виді позбавлення волі. Виникає багато питань щодо повноважень Верховного Суду України розглядати ці справи, а також щодо процедури розгляду тих справ, які почали надходити до Суду відповідно до нового Закону.

На прикладі конкретних справ учасники зустрічі обговорили проблему щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини, зокрема і Верховним Судом України.

Що ж до подальшої співпраці між Європейським судом з прав людини та суддями України, забезпечення Україною виконання рішень, прийнятих у Стразбурзі, то як зазначали учасники зустрічі, не завжди вітчизняні судді розуміють суть рішень Європейського суду з прав людини. І таке відверте обговорення проблем, надання суддею Європейського суду роз’яснень щодо цих рішень є надзвичайно важливими і корисними, констатували обидві сторони. Фахова дискусія, що виникла під час обговорення теми, засвідчила наявність обопільного інтересу в такому діалозі. Тож вирішено й надалі продовжувати співпрацю у подібному форматі.