Господарські суди обґрунтовано і правильно відхилили посилання ДПІ на п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки згідно з п. 11.5 ст. 11 цього закону до 01.01.2005 р. зберігається існуючий порядок сплати податку на додану вартість за організаціями з надання послуг, пов’язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію і кордони України, передбачений Декретом КМУ “Про податок на добавлену вартість”, відповідно до п. 1 ст. 5 якого від податку на додану вартість звільняються експорт товарів (робіт, послуг), включаючи послуги транспортування, розвантаження, навантаження, перевантаження товарів, що експлуатуються, та транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України за рахунками у іноземній валюті, крім бартерних (товарообмінних) операцій.

26 липня 2005 р.

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого:	Шицького І.Б.,
суддів:	Гуля В.С., Гусака М.Б., Карпечкіна П.Ф., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Вищого господарського суду України від 28.04.2005 р. у справі за позовом закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснафтопродукт” до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
У червні 2004 р. ЗАТ “УкрРосТранснафтопродукт” (далі – Товариство) звернулося до господарського суду м. Києві з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№ 474/26-062/0 та 457/26-062/0 від 30.12.2003 р.

Позовні вимоги обґрунтовувалися неправильним застосуванням Відповідачем при прийнятті спірних рішень положень п.п. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі – Закон), оскільки згідно з п.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на добавлену вартість” від 14.12.1992 р. №14-92 (далі – Декрет) від ПДВ звільняються послуги з транзиту іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відповідність спірних рішень вимогам законодавства, оскільки, послуги по транспортуванню вантажу Позивачем здійснювалось між внутрішніми митницями на території України і позивач не має права на звільнення таких операцій від ПДВ.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.09.2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2005 р. позов задоволено та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №№ 474/26-062/0 та 457/26-062/0 від 30.12.2003 р.. Суди виходили з того, що операції, пов’язані з наданням комплексу транспортно-експедиційних послуг, пов’язаних з перевезенням пасажирів та вантажів транзитом через територію України призначені для використання та споживання за межами митної території України звільняються від оподаткування ПДВ.

23.06.2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою ДПІ у Печерському районі м. Києва порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2005 р.. Скарга мотивується невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України та Вищого господарського суду України з питань застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін судові рішення у справі Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що Товариство звільнено від податку на додану вартість з операцій надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення транзитних вантажів Нерезидента “Dukheim Management Ltd” Nicosia, Cyprus через територію України на підставі п.1 ст. 5 Декрету. ДПІ у Печерському районі безпідставно донарахувала податкове зобов’язання в сумі 941 608 грн. і зменшила суму бюджетного відшкодування на 1200 742 грн.

З таким слід погодитись з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 28.01.2003 р. Товариство уклало договір комісії на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/КЭ з Нерезидентом (далі Договір). Пунктом 1.1. Договору передбачено зобов’язання Товариства (комісіонера) по організації та виконанню від імені і за рахунок Нерезидента (комітента) послуг пов’язаних з прийманням експертно-імпортних і транзитних вантажів на ЛПДС “Новоград-Волинський” з перевезенням їх залізничним транспортом по території України, країн СНД і Балтії.

Податок за нульовою ставкою, відповідно до п.п. 6.2.4,п.6.2 ст. 6 Закону, обчислюється у разі надання транспортних послуг за межами митного кордону України, зокрема від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (виключаючи внутрішні митниці) і від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

Операції з надання послуг платником податку, пов’язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажу транзитом через територію України, оподатковуються за ставкою встановленого пунктом 6.1 цієї статті, яка має включатися до вартості послуг за транзит, тобто за ставкою 20 відсотків від бази оподаткування.

Господарські суди обґрунтовано і правильно відхилили посилання ДПІ на п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону, оскільки згідно з п. 11.5 ст. 11 цього Закону до 01.01.2005 р. зберігається існуючий порядок сплати податку на додану вартість за організаціями з надання послуг, пов’язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію і кордони України, передбачений Декретом.

Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету від податку на додану вартість звільняється експорт товарів (робіт, послуг), включаючи послуги транспортування, розвантаження, навантаження, перевантаження товарів, що експлуатуються, та транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України за розрахунками у іноземній валюті, крім бартерних (товарообмінних) операцій.

Протягом серпня-жовтня 2003 р. Товариство, відповідно до протоколів про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажу, які є невід’ємною частиною договору: № 8 від 29.07.2003 р.; № 8/1 від 29.07.2003 р.; № 9 від 29.09.2003 р. та актів виконаних робіт: № 6 від 01.08.2003 р.; № 7 від 01.09.2003 р.; № 8 від 01.10.2003 р. надавало комплекс транспортно-експедиційних послуг з перевезення транзитних вантажів Нерезидента через митну територію України, тому висновок господарських судів, про звільнення вказаних операцій від податку на додану вартість є законним.

У податкового органу не було законних підстав для донарахування податкового зобов’язання в сумі 941608 грн. та зменшення бюджетного відшкодування на 1200742 грн.

За таких обставин законна і обґрунтована постанова касаційного суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111¹⁷ – 111¹⁹ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 28.04.2005 р. залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.