Вирок суду змінено, оскільки той помилково призначив покарання за правилами ст. 71 КК України особі, щодо якої попередній вирок постановлено не було

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2007 р. С. засуджено за ч. 3 ст. 357 КК на 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст. 190 КК на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, С. визначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2004 р. та визначено С. остаточне покарання — 2 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 р. вирок щодо С. залишено без зміни.

С. визнано винним у тому, що він наприкінці травня 2006 р. у м. Павлограді Дніпропетровської області викрав паспорт, що належав Т.

Крім того, 19 червня 2006 р. С., пред’явивши викрадений ним паспорт працівникові магазину, шляхом обману незаконно оформив кредит у ВАТ КБ на суму 4 тис. 686 грн.

У клопотанні, поданому в порядку ст. 400-9 КПК, прокурор порушив питання про перегляд постановлених щодо С. судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні покарання за сукупністю вироків.

Зазначене клопотання внесене на судовий розгляд спільного засідання за поданням п’яти суддів Верховного Суду України, які вважають його таким, що підлягає задоволенню, а судові рішення щодо С. — зміні.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав внесене подання, перевіривши матеріали справи і викладені у клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності С. у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 190 КК та ч. 3 ст. 357 КК є правильною, а призначене йому покарання за кожен із цих злочинів та за їх сукупністю відповідає вимогам закону.

Разом із тим, призначивши С. покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, суд неправильно застосував кримінальний закон.

Так, суд на підставі ст. 71 КК частково приєднав до покарання, призначеного С. за вчинені злочини, невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2004 р., хоча, як видно з матеріалів справи, такий вирок щодо засудженого постановлений не був.

За таких обставин рішення про призначення С. покарання за сукупністю вироків підлягає виключенню з вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції.

Із вступної частини зазначених судових рішень також підлягають виключенню відомості про судимість С. за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2004 р.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд України вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 р. щодо С. змінив, виключивши з них відомості про судимість за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2004 р. та рішення про призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК.

Постановлено вважати С. засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК та ч. 3 ст. 357 КК, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК на 1 рік позбавлення волі.