При здійсненні повноважень власника комунального майна рада є не суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а рівноправним суб’єктом майнових відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися майном.

Дійшовши такого висновку, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України скасувала судові рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій і закрила провадження в адміністративній справі

17 лютого 2009 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою заступника Генерального прокурора України справу за позовом в.о. прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах Черкаської дитячої музичної школи №1 ім. М.В. Лисенка до Соснівської районної ради м. Черкаси, Відділу комунального майна виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси, Товариства з обмеженою відповідальністю “Рексолла” (далі – ТОВ), Пшеничної Алли Вікторівни, треті особи: Черкаська міська рада та її виконавчий комітет, про визнання незаконним та скасування рішення Соснівської районної ради м. Черкас від 23 березня 2006 р., визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

В.о. прокурора Соснівського району м. Черкаси звернувся в суд із позовом до відповідачів в інтересах Черкаської дитячої музичної школи №1 ім. М.В. Лисенка про визнання незаконним та скасування рішення Соснівської районної ради м. Черкаси від 23 березня 2006 р. № 18-11, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 233 кв. м., яке знаходиться по вул. Б. Вишневецького, 31/1 в м. Черкаси, від 25 квітня 2006 р., укладеного між Соснівською районною радою м. Черкаси й ТОВ, та від 28 квітня 2006 р., укладеного між ТОВ і Пшеничною А.В.

Указував, що оспорюваним рішенням Соснівська районна рада м. Черкаси дала згоду на продаж шляхом викупу (240 000 грн. з урахуванням податку на додану вартість) нежитлового приміщення загальною площею 233 кв. м., яке знаходиться по вул. Б. Вишневецького, 31/1 в м. Черкаси.

На виконання цього рішення 25 квітня 2006 р. між Соснівською районною радою м. Черкаси та ТОВ було укладено договір купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення. Сума договору склала 240 000 грн.

28 квітня 2006 р. ТОВ продало це приміщення Пшеничній А.В. за 281 272 грн.

Соснівський районний суд м. Черкаси постановою від 26 грудня 2006 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2007 р., у задоволенні позову відмовив.

Ухвалою від 17 вересня 2008 р. Вищий адміністративний суд України зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі заявник, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що цей спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства. Проте, цей висновок не можна визнати обгрунтованим.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб’єкт владних повноважень” відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника комунального майна рада є не суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 КАС, а рівноправним суб’єктом майнових відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися майном.

Предметом спору у справі, що розглядається є визнання незаконним рішення ради, яким дозволено відчуження об’єкта комунальної власності – нежитлового приміщення, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу цього майна.

Таким чином, заявлені вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому орган місцевого самоврядування в цих відносинах виступає як суб’єкт права власності, а не як суб’єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення є етапом реалізації волі власника на укладення договору, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2008 р., ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2007 р., постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2006 р. скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.