Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2006 Постанова від 19 квітня 2005 р. у справі за позовом ДП “Науково-дослідний інститут “Квант” до об’єднання підприємств “Українська Індустріальна Корпорація - І” про стягнення суми та за зустрічним позовом об’єднання підприємств “Українська Індустріальна Корпорація - І” до ДП “Науково-дослідний інститут “Квант” про розірвання договору комісії

Комісіонер зобов’язаний письмово повідомити комітента про свою відмову від виконання договору у випадку, коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушенням комітентом договору комісії. Договір комісії зберігає свою чинність протягом двох тижнів з дня одержання комітентом повідомлення комісіонера про відмову від виконання доручення

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 квітня 2005 р.

Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу об’єднання підприємств “Українська Індустріальна Корпорація - І” на постанову Вищого господарського суду України від 28 грудня 2004 р. у справі за позовом ДП “Науково-дослідний інститут “Квант” (далі – ДПНДІ “Квант”) до об’єднання підприємств “Українська Індустріальна Корпорація - І” (далі – ОП “Українська Індустріальна Корпорація - І”) про стягнення 1162772 грн. 02 коп. та за зустрічним позовом об’єднання підприємств “Українська Індустріальна Корпорація - І” до ДП “Науково-дослідний інститут “Квант” про розірвання договору комісії,

в с т а н о в и в:

У липні 2003 р. ДПНДІ ôКвантö звернулось до суду з позовом до ОП ôУкраїнська Індустріальна Корпорація - Іö про стягнення 1162772 грн. 02 коп.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач як комісіонер не виконав належним чином свої зобов’язання за договором комісії від 5 грудня 2000 р. № 77/512, укладеним між сторонами, і має заборгованість за розрахунками з позивачем як комітентом.

Об’єднання підприємств “Українська Індустріальна Корпорація – І” позов не визнало, посилаючись на те, що ДПНДІ “Квант” не виконало належним чином договірні зобов’язання за договором комісії від 5 грудня 2000 р. № 77/512.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Після передачі Вищим господарським судом України справи на новий розгляд до суду першої інстанції, ОП “Українська Індустріальна Корпорація - І” звернулось до суду з зустрічним позовом про розірвання договору комісії від 5 грудня 2000 р. № 77/512, обґрунтовуючи його тим, що на порушення пункту 3.3.1 договору, ДПНДІ “Квант” надало довіреність для відбору товару, підписання від імені ДПНДІ “Квант” угод і контрактів фізичній особі – М., який не перебував у трудових відносинах із ОП “Українська Індустріальна Корпорація - І”. Тому останнє, як комісіонер, втратило можливість реалізувати весь товар та провести розрахунки з комітентом і відповідно отримати комісійну винагороду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14 червня 2004 р. відмовлено у задоволенні позову ДПНДІ ôКвантö до ОП ôУкраїнська Індустріальна Корпорація - Іö про стягнення 1162772 грн. 02 коп. Зустрічний позов задоволено. Розірвано договір комісії від 5 грудня 2000 р. №77/512, укладений між сторонами. Зобов’язано ДПНДІ ôКвантö прийняти товар, що знаходиться в приміщенні ОП ôУкраїнська Індустріальна Корпорація – Іö по вул. Вербицького, 1 у м. Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 липня 2004 р. вищевказане рішення суду в частині розірвання договору комісії від 5 грудня 2000 р. №77/512 скасовано, провадження в справі припинено у цій частині. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня 2004 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 липня 2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від 14 червня 2004 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 31 березня 2005 р. порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2004 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та заперечень і перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 161 ЦК зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 2.1 договору комісії №77/512 від 5 грудня 2000 р. Комітент (ДПНДІ “Квант”) призначає Комісіонера (ОП “Українська Індустріальна Корпорація – І”) своїм повноважним представником і доручає йому, на підставі виданого доручення (довіреності), право представляти інтереси Комітента перед компанією “Синь Ши Дай” у рамках виконання бартерної частини контракту №CXSDC-1A97003 від 27 грудня 1997 р.

Пунктом 3.3.1 договору комісії №77/512 від 5 грудня 2000 р. передбачено, що протягом 10 днів після підписання договору ДПНДІ “Квант” зобов’язане надати ОП “Українська Індустріальна Корпорація – І” довіреність і направити на адресу компанії “Синь Ши Дай” відповідні документи, які необхідні для виконання ОП “Українська Індустріальна Корпорація – І” даного договору.

Між тим, довіреність на ім’я М. видана 23 листопада 2000 р., в той час як договір комісії №77/512 укладений 5 грудня 2000 р. і факту надання довіреності комісіонеру суди не встановили.

Згідно із статтею 410 ЦК, комісіонер не вправі, якщо інше не передбачено договором, відмовитись від виконання прийнятого доручення, за винятком випадків, коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушенням комітентом договору комісії.

Комісіонер зобов’язаний письмово повідомити комітента про свою відмову. Договір комісії зберігає свою чинність протягом двох тижнів з дня одержання комітентом повідомлення комісіонера про відмову від виконання доручення.

Висновок Вищого господарського суду України про відсутність повідомлення комісіонера про відмову від виконання договору комісії суперечить фактичним обставинам справи і спростовується листом ОП “Українська Індустріальна Корпорація – І” №2807/03-83 від 28 липня 2003 р., якому судами дана належна оцінка.

Апеляційний суд на підставі ст. 410 ЦК дійшов правильного висновку, що договір комісії №77/512 від 5 грудня 2000 р. втратив свою чинність з 27 серпня 2003 р. і обґрунтовано припинив провадження у справі в частині розірвання договору.

За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України від 28 грудня 2004 р. підлягає скасуванню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 28 липня 2004 р. – залишенню в силі.

Керуючись ст. 11119, ст.11120 ГПК, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу об’єднання підприємств “Українська Індустріальна Корпорація - І” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 28 грудня 2004 р. скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 липня 2004 р. залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.