Поклавши на засудженого обов’язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України, суд не встановлює періодичність і дні проведення реєстрації; відповідно до ч. 3 ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України вирішення цього питання віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій

Вироком Балтського районного суду Одеської області від 19 квітня 2006 р., засуджено Р., за ч. 2 ст. 158 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України Р. звільнено від покарання з випробуванням на 1 рік та згідно ст. 76 КК України його зобов’язано з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи один раз на місяць.

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

Р. визнано винним у тому, що 21 листопада 2004 р. він, будучи зареєстрованим проживаючим у Кіровоградській області, знаходячись на території Одеської області, діючи з корисливих мотивів, за домовленістю з невстановленими особами, направленою на використання завідомо підроблених виборчих документів — відкріпних посвідчень, всупереч вимогам п. 2 ст. 3, статей 31, 33, 76 Закону України “Про вибори президента України”, отримав від невстановлених осіб завідомо підроблені відкріпні посвідчення для повторного голосування: виготовлені у спосіб не передбачений законом і оформлені на його ім’я та використав їх, а саме, проголосував на виборчих дільницях по територіальному виборчому округу, що розташовані на території Одеської області.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку та просить виключити вказівку суду про те, що Р. повинен з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи один раз на місяць. Автор подання зазначає, що суд в порушення вимог кримінального закону, застосувавши до засудженого ст. 76 КК України, встановив йому періодичність проведення реєстрації в органах кримінально-виконавчої системи, що вказаним законом не передбачено.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Суд визнав доведеною винність Р. у вчиненому злочині, яка ґрунтується на допустимих і достатніх доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і такі висновки суду не оспорюються у поданні.

Кваліфікація злочинних дій Рижого за ч. 2 ст. 158 КК України також не оспорюється у поданні.

Проте, при призначенні покарання Р. із застосуванням статей 75, 76 КК України суд в порушення вимог ч. 3 ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 18 “Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” допустився помилки, а саме, на підставі ст. 76 КК України зобов’язав Р. з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи один раз на місяць.

У зв’язку із цим колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні, а саме, з вироку слід виключити вказівку про періодичність проведення реєстрації, тобто, що Р. повинен з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи один раз на місяць.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Вирок Балтського районного суду Одеської області від 19 квітня 2006 р. щодо Р. змінити, виключити з нього вказівку про те, що засуджений Р. повинен з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи один раз на місяць.

В решті вирок залишити без зміни.