під головуванням голови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України	Цитовича М.М.,
за участю заступника Генерального прокурора України	Кудрявцева В.В.

розглянув у м. Києві 7 жовтня 2005 р. кримінальну справу за клопотанням засудженого Т., внесеним за поданням п’яти суддів, про перегляд у порядку виключного провадження постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 8 січня 2002 р. щодо Т.

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 8 січня 2002 р. вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 1997 р. щодо Т. приведено у відповідність із Кримінальним кодексом України 2001 р. - його дії перекваліфіковані зі ст. 86-1 КК України 1960 р. на ч. 3 ст. 185 КК України 2001 р., знижено строк покарання за цією статтею та визначено остаточне за вироком покарання у виді восьми років позбавлення волі.

У клопотанні засудженого Т. порушується питання про зміну постанови суду з мотивів неправильного застосування кримінального закону при визначенні покарання за ч. 3 ст. 185 КК України та за сукупністю злочинів.

Клопотання внесено на судовий розгляд спільного засідання за поданням, підписаним п’ятьма суддями Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Заголдного В.В., міркування прокурора, який вважав, що клопотання підлягає задоволенню, перевіривши викладені у клопотанні доводи та матеріали справи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії вважають, що клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Як убачається з вироку Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 1997 р., Т. було засуджено за ч. 2 ст. 140 КК України на два роки позбавлення волі, за ст. 86-1 КК України на десять років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

При вирішенні питання про приведення цього вироку щодо Т. у відповідність із Кримінальним кодексом України 2001 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області правильно перекваліфікував його дії зі ст. 86-1 КК України 1960 р. на ч. 3 ст. 185 КК України 2001 р., але неправильно призначив йому покарання за цим законом та за сукупністю злочинів у виді восьми років позбавлення волі.

Санкцією ч. 3 ст. 185 КК України 2001 р. максимальна межа покарання встановлена шість років позбавлення волі, тому суд повинен був невідбуте Т. покарання привести у відповідність із покаранням, встановленим санкцією ч. 3 ст. 185 КК України 2001 р., — знизити його до шести років позбавлення волі.

Враховуючи те, що Т. було засуджено також за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 р. на два роки позбавлення волі, і суд першої інстанції, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, при приведенні вироку у відповідність із Кримінальним кодексом України 2001 р. слід було визначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі.

За таких обставин постанова Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 8 січня 2002 р. підлягає зміні.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 400-4 і 400-10 КПК України, Верховний Суд України

Клопотання засудженого Т. задовольнити.

Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 8 січня 2002 р. щодо Т. змінити.

Знизити йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України 2001р. до 6 років позбавлення волі, а на підставі ст. 42 КК України 1960р. за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 140 КК України 1960р. та ч. 3 ст. 185 КК України 2001р., вважати його засудженим на 6 (шість) років позбавлення волі.

Головуючий:	Цитович М.М.
Суддя-доповідач:	Заголдний В.В.